Пошук по сайту

Географія  лекції  Курсова робота  Рефераты  

Програма єс «підтримка політики регіонального розвитку україни»

Програма єс «підтримка політики регіонального розвитку україни»





Сторінка1/4
  1   2   3   4



ПРОГРАМА ЄС «ПІДТРИМКА ПОЛІТИКИ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ»

EU PROGRAMME «SUPPORT TO UKRAINE'S REGIONAL DEVELOPMENT POLICY»

ПРОЕКТ «ВІДНОВЛЕННЯ МЕЛІОРАТИВНОЇ МЕРЕЖІ ДЛЯ СПРИЯННЯ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ»

Рекомендації

щодо ефективного використання осушених земель


(частина І)


Проект реалізується за фінансової

підтримки Європейського Союзу

Виконавець: Волинська обласна

державна адміністрація


«Європейський Союз налічує 28 країн-членів: 28 різних націй вирішили разом створити своє майбутнє. За період розширення протягом 50 років вони сприяли створенню зони миру, стабільності, прогресу і солідарності. Європейський Союз є моделлю запобігання конфліктам і підтримки примирення шляхом тісної співпраці в досягненні спільних цілей, поважаючи національний суверенітет і територіальну цілісність. ЄС не концентрується на собі: він хоче поділитися своїми досягненнями і цінностями з державами і народами»


Зміст цієї публікації є предметом відповідальності Проекту «Відновлення меліоративної мережі для сприяння економічного зростання сільських територій Волинської області» і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.
Інформація про проект доступна на сайті: www.amelvolyn.com.ua


Укладачі: М.І Зінчук, В.А Гаврилюк, О.В. Валецька, А.М. Бортнік, Н.П. Засєкін, О.В. Повх, К.М.Мороз

Тираж – 3000 екз. Поширюється безкоштовно.

Зміст


Передмова……………………………………………………….

4

1

Терміни та визначення………………………………….

6

2

Агроресурсний потенціал осушуваних земель………..

9

3

Сільськогосподарське використання земель………….

12

4

Пріоритети у виборі технологій………………………..

14

5

Науково-обґрунтована система рільництва…………...

15

6

Якісний стан ґрунтів……………………………………

15

7

Складання сівозміни……………………………………

17

8

Оптимізація ґрунтових режимів……………………….

20

9

Системи удобрення……………………………………..

24

10

Системи захисту рослин………………………………..

27

11

Контроль в науково-обґрунтованій системі землеробства…………………………………………….

28

Додаток А Планування сівозмін………………………………

29

Перелік посилань………………………………………………

31


Передмова
Широкий розвиток меліорації, хімізації, інтенсивний обробіток ґрунту призвели до значних змін у характері та спрямованості ґрунтотворних процесів, які супроводжувалися трансформацією складу, властивостей та режимів ґрунтів. Поліський регіон відрізняється тим, що більшість ґрунтів сформувалися в умовах близького залягання ґрунтових вод і постійно зазнають їх впливу. У водному балансі гідроморфних ґрунтів, особливо органогенних та піщаних, ґрунтові води відіграють помітну роль.

Слід пам’ятати, що меліорація перезволожених та заболочених земель забезпечує покращення стану сільськогосподарських угідь і є важливою складовою частиною комплексного, раціонального природокористування. При використанні меліорованих територій необхідно передбачати взаємозв’язок вимог для отримання високих і стабільних урожаїв сільськогосподарських культур та виключення або хоча б зменшення негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Енергетично та екологічно необґрунтована господарська діяльність останніх років, послаблення уваги до питань раціонального використання земельних ресурсів, а також їх забруднення, внаслідок «бездумного людського» втручання, призвели до розвитку деградаційних процесів на меліорованих землях. Крім того, нарощування площ осушених органогенних земель в минулому не завжди узгоджувалося з можливістю продуктивного використання додаткових сільськогосподарських угідь. Як наслідок, безплідні болота часто перетворювалися в такі ж низькопродуктивні осушені землі, на яких в останні роки спостерігається помітний ріст агроекологічно небезпечних явищ (вітрова ерозія, підняття рівня ґрунтових вод, трансформація ґрунтового покриву і природної рослинності).

Проблема полягає в тому, що незважаючи на прийняті на державному рівні правові акти, зокрема Закон України «Про меліорацію земель» від 14 січня 2000 року, Постанову Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2000 року № 1704 «Про Комплексну програму розвитку меліорації земель і поліпшення екологічного стану зрошуваних та осушених угідь», Закон України «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року» на практиці до цього часу такими питаннями майже ніхто не займався та не займається. Прийняті рішення, як і багато інших, так і не були виконані.

Недосконалість сучасних методів управління продуктивністю осушуваних земель, відсутність методів управління їхньою екологічною стійкістю висувають на перший план проблему розробки методології та методики управління процесами вирощування сільськогосподарських культур і ведення природоохоронної діяльності на осушуваних землях. Дана наукова проблема набуває особливої актуальності в умовах сучасної економіки та за наявних економічних та природоохоронних проблем сільського та водного господарства на меліорованих землях зони надмірного зволоження (гумідна зона) України.

1 Терміни та визначення
Меліоративна система технологічно цілісна інженерна система, яка призначена для забезпечення оптимального водного, теплового, повітряного і поживного режиму ґрунтів на меліорованих землях.

Міжгосподарська меліоративна мережа – меліоративна мережа, яка призначена для здійснення меліоративних заходів на землях двох або більшої кількості землекористувачів (землевласників).

Внутрішньогосподарська меліоративна мережа меліоративна мережа, яка призначена для здійснення меліоративних заходів на меліорованих землях одного землекористувача (землевласника).

Водоприймач природний або штучний водотік або водойма, а також зниження рельєфу, в які відводяться води з осушуваних земель.

Водорегулювання технологія управління водогосподарсько-меліоративним комплексом, яка забезпечує заданий режим коливання рівня води в каналах, а також рівня ґрунтових вод на осушувальних або осушувально-зволожувальних меліоративних системах.

Дренажний стік це ґрунтовий і трансформований поглиначами поверхневий стік, що забирається і відводиться дренами або дренажними системами при осушенні боліт або перезволожених мінеральних земель.

Землекористувач юридична або фізична особа, якому відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у числі на умовах оренди.

Осушувальна мережа мережа постійних і тимчасових каналів, колекторів і дрен, призначених для приймання води з осушуваної території і відведення її у приймач.

Осушувані землі земельна територія, обладнана осушувальною мережею для ліквідації надлишкової зволоженості кореневмісного шару ґрунту, підтримання в ньому оптимального водно-повітряного режиму.

Перезволожені землі землі, які періодично перенасичуються водою, що утруднює їх господарське використання.

Родючість ґрунту – здатність ґрунтів забезпечувати рослини в період їх вегетації елементами живлення, вологою, повітрям, теплом та іншими факторами життя для отримання максимальної врожайності. Розрізняють: природну родючість (сформовану ґрунтами під природною рослинністю), потенційну (визначається загальним запасом елементів живлення в ґрунті, вологи), ефективну (створюється завдяки агрозаходам при використанні ґрунту як засобу виробництва).

Меліорація – методи покращення ґрунтів. Поділяють на: гідромеліорацію (осушення чи зрошення), фізичну меліорацію (внесення глини у піщані та піску у глинисті ґрунти), біологічну (фітомеліорація, внесення мікробіологічних препаратів) та хімічну меліорації (вапнування, внесення мінеральних добрив та агроруд).

Агрохімічний аналіз ґрунтів – лабораторний метод визначення агрохімічних показників родючості з метою встановлення потреби рослин у добривах. До таких показників відносять: рН, вміст гумусу, мінеральних форм азоту, рухомих сполук фосфору та калію, цинку, міді, марганцю, сірки, молібдену, бору тощо.

Кислі ґрунти – ґрунти сільськогосподарського використання, що мають кислу реакцію ґрунтового розчину (від 5,5–4,5 до гранично кислого <4,5) і характеризуються низькими ємністю поглинання та насиченням основами (кальцієм і магнієм). Для зниження кислотності ґрунтів здійснюють вапнування.

Гідроморфні ґрунти – це ґрунти, що утворились в умовах надлишкового зволоження та дефіциту кисню. В цих умовах формуються мінеральні, різного ступеня оглеєності та органічні торфові ґрунти. Оглеєння і торфонакопичення – характерні діагностичні ознаки гідроморфних ґрунтів.

Сівозміна – чергування сільськогосподарських рослин, яке враховує біологічні особливості культур в часі, плодозміну, технологічну сумісність агрозаходів, дію та післядію добрив і агромеліорантів з метою підвищення ефективності рільництва.

Система удобрення – визначена за даними агрохімічного аналізу і рослинної діагностики кількісна система основного внесення добрив у ґрунт та їх доз для кореневого і позакореневого підживлення.

Система захисту рослин – комплекс заходів захисту сільськогосподарських рослин від бур’янів, шкідників і хвороб. Може здійснюватись за допомогою хімічних чи біологічних препаратів, специфічних організмів, або механічним способом (оранка, культивація, прополювання).

Екстенсивне землеробство – система господарювання, при якій збільшення валового обсягу продукції досягається лише за рахунок розширення посівних площ.

Органічне (екологічне) землеробство – це метод ведення сільського господарства, який виключає застосування пестицидів, гербіцидів, хімічно-синтезованих добрив, регуляторів росту рослин, а також генетично модифікованого посівного матеріалу.

Інтенсивне землеробство (конвекційне) – базується на комплексі заходів з метою створення умов для отримання максимально високих урожаїв.

Змішані системи землеробства – можуть поєднувати елементи інтенсивного-органічного або екстенсивного-органічного землеробства. Усі вони передбачають відтворення родючості ґрунтів.

Ренатуралізація земель трансформація деградованих, малопродуктивних і техногенно забруднених земель у природні біогеоценози з метою їх відновлення до початкового стану.

Консервація земель сільськогосподарського призначення це тимчасове виведення деградованих, малопродуктивних і техногенно забруднених земель сільськогосподарського призначення з господарського використання з метою ведення на таких землях комплексу робіт з відновлення їх продуктивних і екологічних властивостей та повернення їх у сферу господарського чи іншого використання.

2 Агроресурсний потенціал осушуваних земель
Оцінка та раціональне використання агроресурсного потенціалу осушуваних земель набувають на сьогодні особливої актуальності. Вирішення зазначених питань дозволить приймати науково обґрунтовані стратегічні та оперативні управлінські рішення, опираючись на конкретні кількісні та якісні показники врожайності окремих сільськогосподарських культур і продуктивності сівозмін залежно від рівня застосування агротехнологій та особливостей кліматичних умов.

Кліматичні умови Поліської зони України характеризуються здебільшого достатнім рівнем природного зволоження та помірним термічним режимом. В регіоні у 50% випадків формуються сприятливі гідротермічні умови для росту та розвитку основних сільськогосподарських культур в період їх активної вегетації, в 40% випадків – можливе поширення посушливих явищ, і в 10% випадків – надмірне зволоження. Внаслідок відхилення гідротермічних умов від оптимальних, втрати врожайності вирощуваних культур можуть перевищувати 30-40% від середньо багаторічного рівня, що може свідчити про необхідність регулювання водного режиму ґрунтів та проведення комплексної реконструкції меліоративних систем.

Особливу увагу необхідно надавати осушеним торфовищам, як екологічно вразливим об’єктам природи. Торфовища – це природний ресурс багатоцільового використання, а саме: біогеоценотичного (заказники, заповідники), для видобутку торфу на паливо, штучні ґрунтові субстрати, промислові та інші цілі, а також для вирощування багаторічних трав, кормових, овочевих та інших сільськогосподарських культур. За еколого-економічними оцінками названі напрями використання можуть бути достатньо різноманітними. Тому проблема комплексної оцінки та диференціації вибору напряму використання різноманітних за своєю природою торфових ресурсів України в даний час є надзвичайно актуальною.

Не можна недооцінювати соціальну значимість для окремих регіонів Полісся торфу, як місцевого енергетичного ресурсу. На жаль, нерегульований, безсистемний і стихійний видобуток торфу, безвідповідальне відношення до торфових кар’єрів, згубні наслідки торфових пожеж, спрацювання осушених торфовищ – все це наносить непоправні екологічні та економічні збитки.

У структурі ґрунтового покриву осушуваних земель гумідної зони Волинської області переважають дерново-підзолисті ґрунти (2 млн. га – 60% площі) із різним ступенем опідзолення, торфові (0,82 млн. га – 26%) і лучно-болотні (0,5 млн. га – 14%) ґрунти.

Серед агровиробничих груп ґрунтів найбільш розораними є дерново-підзолисті супіщані, дерново-підзолисті та дернові опідзолені глеюваті ґрунти. Ці ґрунти характеризуються високим коефіцієнтом вологовіддачі (80–84%) та досить широким діапазоном запасів продуктивної вологи (105–190 мм).

Показники родючості дерново-підзолистих ґрунтів, які займають більше 60% сільськогосподарських угідь Полісся, характеризуються здебільшого низьким вмістом гумусу, мінерального і гідролізованого азоту, середнім або низьким вмістом рухомого фосфору і калію, високим рівнем кислотності. Таким чином, природний рівень родючості є низьким і не дозволяє отримувати високі і сталі врожаї сільськогосподарських культур. Однак, під тривалим впливом агротехнічних факторів, зокрема внесення добрив, за умов підтримання сприятливого водного режиму в кореневмісному шарі, показники родючості цих ґрунтів істотно покращуються.

Дослідженнями встановлено, що органічна система удобрення дає змогу збільшити запаси гумусу вдвічі – з 15 до 30 т/га, запаси сполук азоту, що легко гідролізуються, зростають з 150 до 280 кг/га, мінерального азоту – з 25–30 до 40–45 кг/га, вміст рухомих сполук фосфору – з 420–435 до 600–660 кг/га, калію – з 240–270 до 510–570 кг/га, що відповідає високому рівню забезпеченості ґрунтів цими елементами.

Із загальної площі торфових боліт 1100 тис. га в Україні меліоровано понад 800 тис. га. Основною особливістю такого масштабного осушення є окультурення найбільш придатних для сільськогосподарського використання низинних торфових покладів річкових заплав, частка яких в загальному торфово-болотному фонді України складає 94,6%. Частка найбільш цінних в геобіоценотичному відношенні верхових і перехідних боліт складає 5,4%. В Україні майже не залишилося неосушених великих торфово-болотних масивів річкових заплав.

Темпи осушення земель випереджали можливості їх якісного та ефективного сільськогосподарського використання, ресурси на освоєння яких виділялися за залишковим принципом. Відсоток ріллі на торфових ґрунтах складає не менше 60%, а в окремих випадках – 80-90%.

Багаторічними дослідженнями продуктивності осушуваних земель встановлені середні та потенційні величини врожайності основних сільськогосподарських культур, які наведені в таблиці 1.

Таблиця 1 – Урожайність сільськогосподарських культур на осушуваних землях залежно від удобрення, т/га

Сільськогосподарська культура


Без удобрення

Органічна або органо-мінеральна система удобрення

Урожайність

існуюча

потенційна

існуюча

потенційна

Озима пшениця

2,0

4,0

3,5

6,0

Ячмінь

1,5

2,0

3,0

5,5

Жито озиме

2,5

3,7

4,2

6,0

Овес

1,9

2,5

3,0

5,0

Кукурудза з/м

23,0

47,0

48,0

70,0

Картопля

15,0

18,0

32,0

45,0

Конюшина

21,0

32,0

36,0

48,0

Люпин

31,0

47,0

37,0

53,0


Органічні та органо-мінеральні системи удобрення, за умов забезпечення сприятливого водного режиму, істотно стабілізують рівень врожайності практично всіх культур в сівозмінах.

За результатами багатоваріантного моделювання сценаріїв міжгалузевого розвитку агроекосистем Поліської зони встановлено, що головною складовою забезпечення високої економічної ефективності аграрного виробництва на цій території є системне використання агроресурсного потенціалу рослинництва шляхом формування сівозмін з найбільш адаптованих і продуктивних культур, застосування органічних або органо-мінеральних систем удобрення, а також реконструкція меліоративних систем для гарантованого забезпечення оптимального водного режиму.
  1   2   3   4

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Рішенням позачергової 37 сесії
Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства україни

Навчальна програма Київщинознавство для загальноосвітніх навчальних...
А.І. Довгань, завідуючий навчально-методичним кабінетом регіонального краєзнавств Київського обласного інституту післядипломної освіти...

Методичні рекомендації щодо облікової політики підприємства
Про затвердження методичних рекомендацій щодо облікової політики підприємства та внесення змін до деяких наказів міністерства фінансів...

Програма розвитку туризму І курортів у Закарпатській області на 2016 2020 роки
Кабінету Міністрів України від 01. 08. 13 №638-р „Про схвалення концепції Державної цільової програми розвитку туризму та курортів...

Програма розвитку туризму І курортів у Закарпатській області
Схвалити Програму розвитку туризму І курортів у Закарпатській області на 2016 – 2020 роки (далі – Програма), що додається, та подати...

Міністерство аграрної політики україни
Вступ

Методична підтримка протягом всього року
До 25-річчя незалежності України. Пишаємося бути українцями осіння сесія 24 жовтня-05 листопада 2016 р

Програма
«Корекційна освіта», Правилами прийому до Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» (для Миколаївського міжрегіонального...

Програма розвитку дітей старшого дошкільного віку м. Київ, 2010
Базовим компонентом дошкільної освіти України (державним освітнім стандартом) І реалізуються Державною базовою програмою як основною...

Міністерство аграрної політики україни
Розді теоретико-методологічніоснови функціонування обліку І аудиту витрат І виходу проодукції соняшника



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




g.ocvita.com.ua
Головна сторінка