Пошук по сайту

Географія  лекції  Курсова робота  Рефераты  

Конспект лекцій з навчальної дисципліни «Основи природознавства»

Конспект лекцій з навчальної дисципліни «Основи природознавства»





Сторінка1/3
  1   2   3


Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Вищий комунальний навчальний заклад Сумської обласної ради

«Лебединське педагогічне училище імені А.С. Макаренка»

Циклова комісія викладачів природничих дисциплін

Конспект лекцій

з навчальної дисципліни

«Основи природознавства»

для студентів

спеціальності 5.01010201«Початкова освіта»

Модуль 1. Елементи загальної фізичної географії
Тема 1. Всесвіт. Сонячна система.

Земля – планета Сонячної системи.

2011
Курс лекцій «Основи природознавства» для студентів ІІ курсу

спеціальності 5.01010201 «Початкове освіта»


Схвалено цикловою комісією викладачів природничих дисциплін

(протокол № від )


Укладач: Приходько І.А., викладач вищої категорії, викладач-методист

Рецензенти: Приходько С.В., викладач вищої категорії, викладач-методист,

Парфило Г.С., викладач вищої категорії, старший викладач

Даний посібник містить конспекти лекцій, передбачених навчальною програмою для студентів ІІ курсу вищих навчальних педагогічних закладів І-ІІ рівня акредитації.

Модуль 1. Елементи загальної фізичної географії
Тема 1. Всесвіт. Сонячна система. Земля – планета Сонячної системи
Основні вимоги до знань і вмінь студентів після вивчення теми
Студенти повинні знати:

- основні відомості про будову Всесвіту та Сонячної системи;

- планети Сонячної системи та їх короткі характеристики, малі тіла Сонячної системи;

- рух Землі навколо Сонця і обертання навколо осі та явища, що їх супроводжують;

- виникнення, будову та розміри Сонячної системи.
Студенти повинні вміти:

- проводити досліди з телурієм,

- демонструвати обертання та рух Землі;

- доводити, що Земля має форму кулі;

- пояснювати причини зміни тривалості дня і ночі, пір року.

Завдання для самостійного опрацювання теми:

1. Законспектувати основні визначення з теми.

2. Записати класифікацію Галактик.

3. Використовуючи знання з астрономії, скласти порівняльну таблицю

«Дві групи планет Сонячної системи».

4. Використовуючи атлас, додаткову літературу, вивчити

характеристику Місяця як супутника Землі.

5. Дати коротку характеристику малих планет Сонячної системи.

6. Накреслити схему Сонячної системи.

7. Накреслити схему півкуль Землі та нанести пояси освітлювання.

8. Вибірково підготувати повідомлення або реферат на тему: «Космос – Земля – людина», «Сучасне дослідження людства», «Опанування космосу та екологічні проблеми».

9. Знайти на карті лінії північного і південного полярних кіл,

північного і південного тропіків, екватора (вказати широту).


Питання до семінарського заняття

1. Доведіть, що Всесвіт має складну будову.

2. Порівняйте різні види зірок.

3. Порівняйте планети земної групи та планети-гіганти.

4. Дайте визначення понять «планета», «супутник», «комета», «метеор», «метеорит», «астероїд».

5. Чим планети відрізняються від зірок?

6. Поясніть взаємозв’язок між положенням Землі і змінами пір року. Як у професійній діяльності можна використати ці знання?

7. Наведіть докази обертання Землі навколо своєї осі.

8. Наведіть докази кулястості Землі.

9. Дайте характеристику природному супутнику Землі.

10. Чому виникають теплові пояси на Землі? Чим вони різняться між собою?

11. Розкажіть про полюси, екватор, паралелі, меридіани. Скільки екваторів, паралелей і меридіанів можна провести на глобусі?


Рекомендована література:

1. В.П. Горощенко, Л.Ф.Мельчаков, І.А. Степанов Основи природознавства. - К. «Вища школа», 1978, стор. 3-11.

2. М.Г. Русаков Нежива природа. К., «Радянська школа», 1972, стор.5-26.

3. І.А. Кмишин, І.П. Гречко, Астрономія, 11 кл. К. «Знання України», 2002 р.

Тема: Всесвіт. Сонячна система.

План

1. Всесвіт, його склад.

2. Сонячна система, її склад.
1. Ви вже знаєте, що природний супутник Землі  Місяць є найближчим до нас небесним тілом, що наша планета разом з іншими великими і малими планетами входить до складу Сонячної системи, що всі планети обертаються навколо Сонця. У свою чергу Сонце, як і всі видимі на небі зірки, входить до складу нашої зоряної системи  Галактики.

Розміри Галактики настільки великі, що навіть світло проходить відстань від одного її краю до іншого за сто тисяч років. Найближча зоря до нас – це Проксима Центавра. Наше Сонце і найближчі зорі – це маленька частина нашої галактики, яка входить до складу Всесвіту.

Довгий шлях пройшла наука, перш ніж було встановлено структуру Всесвіту. Поступово з'ясувалось, що зорі Молочного (Чумацького) Шляху (світлої сріблястої смуги, що оперізує все небо)  це основна частина нашої галактики. Галактика – гігантське скупчення зір і туманностей.

Оскільки смуга Молочного Шляху оперізує небо по великому колу, то ми знаходимося поблизу його площини, яку називають галактичною. Галактика простягається вздовж цієї площини.

Структура Молочного Шляху зумовлена розміщеним далеких зір, з яких він складається, та хмарами космічного пилу. Іноді помилково говорять, що Молочний (Чумацький) Шлях  це і є наша Галактика. Більшість зір нашої галактики знаходиться у смузі Молочного Шляху, проте вона ними не вичерпується. До Галактики входять зорі всіх сузір'їв. Таких галактик у Всесвіті безліч, але вони дуже далеко, і ми неозброєним оком можемо бачити лише одну з них  туманність Андромеди. Галактики у просторі утворюють скупчення галактик – Надгалактики (Скупчення Діви, Скупчення Волосся Вероніки та ін.). Відстані між окремими галактиками зазвичай у десятки раз перевищують їхні розміри.
Характеристика Галактик:

1. Галактики складаються з ядра (зоряних скупчень) і туманностей.

2. Усі зорі Галактики обертаються навколо її центра. Сонячна система робить повний оберт навколо центра Галактики приблизно за 200 млн. років зі швидкістю 250 км/с.

3. У Галактиці існує загальне магнітне поле, електромагнітне випромінювання, гравітаційні та магнітні поля. Магнітне поле Галактики спричиняє нетеплове (синхротронне) радіовипромінювання. Це радіовипромінювання народжується в міжзоряному просторі поблизу площини нашої Галактики. Крім Молочного Шляху, в Галактиці є й інші джерела радіовипромінювання.

4. За своїм зовнішнім виглядом галактики класифікують на спіральні, неправильні й еліптичні. Більшість спостережуваних галактик спіральні.

Наша Галактика й галактика в сузір'ї Андромеди належать до спіральних галактик дуже великого розміру. Усі спіральні галактики обертаються з періодами в кілька сотень мільйонів років (швидкість обертання 150-300 км/с). Маси їх становлять 1010 мас Сонця. Мають багато молодих зірок. Уздовж їх екваторіальної площини проходить темна смуга  скупчення пилових туманностей.

Під час експедиції Магеллана в XVI ст. дві великі зоряні хмари, які спостерігали в південній півкулі неба, назвали Великою і Малою Магеллановими Хмарами. Ці галактики через їхній безформний вигляд відносять до типу неправильних. Відстань до них близько 150 000 світлових років. Їхній зоряний склад такий самий, як і віток спіральних галактик, а ядра немає. Неправильні галактики значно менші ніж спіральні і зустрічаються рідко.

Еліптичні галактики спостерігаються часто. За виглядом вони схожі на кульові зоряні скупчення, але значно більші за них розмірами. Вони обертаються дуже повільно (100 км/с) й тому мало сплющені на відміну від спіральних галактик, які швидко обертаються. Еліптичні галактики не мають ні зір-надгігантів, ні темних або світлих дифузних туманностей. Формування молодих зірок не відбувається, складаються із старих зірок.

Академік В. А. Амбарцумян перший показав, що в центральних областях багатьох спіральних і еліптичних галактик (їхніх ядрах) відбуваються вибухоподібні явища, які супроводжуються виділенням дуже великої кількості енергії.

Крім галактик у Всесвіті зустрічаються туманності – світлі або темні хмари міжзоряного газу та пилу. Зменшення видимої яскравості далеких зір утруднює точне визначення відстані до них.

Подібні за своєю природою і близькі за складом газопилові хмари мають різний вигляд. Непрозорі для світла, вони можуть спостерігатися як темні туманності. Хмара, відбиваючи випромінювання зорі, має вигляд світлої туманності. Спектр цієї туманності такий самий, як і спектр зорі, що її освітлює.

Зорі є найпоширенішим типом небесних тіл у Всесвіті, а галактики та їх скупчення – його основними структурними одиницями. Простір між зорями в галактиках і між галактиками заповнений дуже розрідженою матерією у вигляді газу, пилу, елементарних частинок, електромагнітного випромінювання, гравітаційних та магнітних полів.

Зорі – небесні тіла, які складаються із розжарених газів, світяться власним світлом. Зір до 6-ї зоряної величини налічується 6 000, до 11-ї приблизно мільйон, а до 21-ї зоряної величини їх на небі близько 2-х млрд.

Під час спостережень ви мабуть звернули увагу і на те, що зорі мають різний колір, добре помітний у найяскравіших із них. Колір тіла, яке нагрівається, у тому числі й зорі, залежить від його температури.

Колір і спектр зір пов'язані з їхньою температурою. У порівняно холодних зір переважає випромінювання в червоній ділянці спектра, тому вони й мають червонуватий колір. Температура червоних зір низька. Вона підвищується послідовно з переходом від червоних зір до оранжевих, потім до жовтих, жовтуватих, білих і голубуватих. Холодні червоні зорі з температурою близько 3000о на поверхні складаються з найпростіших двохатомних молекул (найчастіше оксиду титану, у деяких переважають оксиди вуглецю або цирконію).

Жовті зорі, до яких належить і Сонце мають температуру 6000о на поверхні і переважно містять метали: залізо, кальцій, натрій та ін.

Білі зорі мають температуру близько 10 000о на поверхні.

Найгарячіші голубуваті зорі з температурою близько 30 000о.

Таким чином, спектри зір дуже відрізняються один від одного і за ними можна визначити хімічний склад атмосфери зір. Вивчення спектрів показало, що в атмосферах усіх зір переважають водень і гелій. Відмінності зоряних спектрів пояснюються не стільки різноманітністю їхнього хімічного складу, скільки відмінністю температури.

За допомогою особливого оптичного приладу (зоряного інтерферометра) можна обчислювати розміри світил.

Зорі дуже великої світності називаються надгігантами. Червоні надгіганти виявляються такими самими й за розмірами. Надгігант Антарес у сотні разів більший від Сонце за діаметром. Більш віддалена від нас Цефея має такі величезні розміри, що всередині її розмістилася б Сонячна система з орбітами планет до орбіти Юпітера включно! Проте маси надгігантів більші за масу Сонця лише в 30-40 раз. Тому навіть середня густина червоних надгігантів у тисячі разів менша за густину кімнатного повітря.

Найменшими серед звичайних зір є червоні карлики, їхні маси й радіуси  десяті частки сонячних, а середня густина в 10-100 раз вища від густини води. Ще менші, ніж червоні, білі карлики, але це вже незвичайні зорі. У близького до нас і яскравого Сиріуса (у якого радіус приблизно вдвічі більший за сонячний) є супутник, що обертається навколо нього з періодом 50 років. За світністю супутник у 10 000 раз слабший від Сиріуса. Значить, його радіус менший, тобто він майже такий, як Земля. Тим часом маса в нього майже така, як у Сонця! Отже, білий карлик має величезну густину  близько 109 кг/м3.

2. Найбільшим небесним тілом нашої зоряної системи є Сонце. Сонце - центральне і наймасивніше тіло Сонячної системи. Його маса в 333 000 раз більша за масу Землі й у 750 раз перевищує масу всіх інших планет, разом узятих. Сонце  могутнє джерело енергії, яку воно постійно випромінює в усіх ділянках спектра електромагнітних хвиль: від рентгенівських і ультрафіолетових променів до радіохвиль. Це випромінювання дуже впливає на всі тіла Сонячної системи: нагріває їх, позначається на атмосферах планет, дає світло й тепло, необхідні для життя на Землі.

Водночас Сонце найближча до нас зоря, у якої на відміну від усіх інших зір можна спостерігати диск і за допомогою телескопа вивчати на ньому невеликі деталі, розміром навіть до кількох сотень кілометрів. Це типова зоря, тому її вивчення допомагає зрозуміти природу зір взагалі. Видимий діаметр Сонця приблизно 1 400 000 км, що в 109 раз перевищує діаметр Землі.

Будова Сонця. Як і всі зорі, Сонце  розжарена газова куля. В основному воно складається з водню з домішками гелію. Маса його в 332 тис. раз більша від маси Землі. В ньому зосереджено 99,86% маси всієї Сонячної системи. Тиск у центрі Сонця досягає 100 млрд. атмосфер, а газ розжарений тут до 20 млн. градусів по Цельсію, при 6000° на його поверхні. При газоподібному стані Сонця в усіх частинах густина його ядра в 11,4 рази перевищує густину свинцю.

На Сонці виявлено 66 хімічних елементів (усі вони є і на Землі), серед яких водень становить 50% і гелій  40%. Серед інших елементів переважають кисень, вуглець, азот, залізо і алюміній. В ядрі Сонця відбуваються термоядерні реакції колосальної інтенсивності, внаслідок яких атоми водню перетворюються на атоми гелію. Тут виробляється 90% випромінюваної Сонцем енергії.

Кількість енергії, яку виробляє Сонце, важко уявити. За секунду воно випромінює більше енергії, ніж її спожили люди від початку своєї цивілізації. Тільки за три доби Сонце посилає нам стільки тепла і світла, скільки можна було б добути, спаливши всі земні запаси нафти, вугілля і всі ліси. А тим часом Земля дістає тільки одну двомільярдну частину енергії, яку випромінює Сонце. Щосекунди в надрах Сонця 564 млн. т водню перетворюються у 560 млн. т гелію, а решта  4 млн. т випромінюється у вигляді тепла і світла.

Енергію свою Сонце випромінює нерівномірно, іноді колосальними енергетичними вибухами. 12 листопада 1960 р. величезний вибух на поверхні Сонця викинув у космічний простір гігантську хмару сонячного водню понад 16 млн. км у поперечнику і близько 75 млн. км завдовжки.

Часто на Сонці можна спостерігати величезні стовпи розжареного газу, які піднімаються іноді на сотні тисяч кілометрів у корону і знову занурюються у фотосферу за сотні тисяч кілометрів від місця їх виникнення - це протуберанці. Вони, очевидно, вириваються з тих місць, де знаходяться групи сонячних плям. Але найбільші вибухи сонячної енергії пов'язані з так званими сонячними факелами, енергія яких дорівнює енергії мільярда водневих бомб.

Життя нашої планети тісно пов'язане з енергетичною діяльністю Сонця. Можна сказати, що Земля живе в пульсуючому ритмі Сонця, чутливо реагуючи на циклічні і епізодичні зміни інтенсивності випромінювання його енергії.

Кількість активних ділянок і груп плям на Сонці періодично змінюється з часом у середньому протягом приблизно 11 років. Це явище називається циклом сонячної активності. На початку циклу плям майже немає, потім їх кількість збільшується спочатку далеко від екватора, а потім дедалі ближче до нього. Через кілька років настає максимум кількості плям, або, як кажуть, максимум сонячної активності, а після нього  спад.

Сонце своїми розмірами набагато перевищує кожну з планет Сонячної системи. Воно могло б умістити 1300 планет такого розміру, як Земля.

Сонячна маса притягує планети, змушуючи їх рухатись навколо Сонця по еліптичних орбітах, подібних до кола. Сукупність тіл, які змінюють своє положення на небі, маючи центром свого руху Сонце, називається Сонячною системою. Вона складається з центрального тіла  Сонця, навколо якого рухаються 8 великих планет (Меркурій, Марс, Венера, Земля, Уран, Нептун, Сатурн, Юпітер) з їх супутниками, десятки тисяч малих планет (астероїдів), близько 100 комет. Сонячна система розміщається на периферії Галактики, поблизу від її екваторіальної площини. Розміри Сонячної системи умовно обчислюються в 10 млрд. км у поперечнику, що в 1 млн. раз перевищує діаметр земної кулі.

Всі великі планети і більшість їх супутників рухаються навколо Сонця в одному напрямі майже по колових орбітах. Всі планети обертаються навколо своїх осей з різними періодами обертання. Малі планети рухаються в тому самому напрямі, що й великі, або орбіти їх більш витягнуті і нахилені одна до одної. Майже всі вони розташовані між орбітами Марса і Юпітера. Відносні масштаби Сонячної системи наочніше можна уявити з таких даних. Якщо зобразити Сонце кулею з діаметром 7 см, то Земля матиме діаметр трохи більший, ніж 0,5 мм, а місячний діаметр трохи більший, ніж 0,1 мм.
  1   2   3

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Опорний конспект лекцій з дисципліни “Економічна історія” кременчук
Одне з найважливіших завдань економічної історії – узагальнення та аналіз господарського досвіду (як позитивного так І негативного),...

Опорний конспект лекцій з дисципліни „ соціологія” м. Кременчук 2008...
В соціологічній літературі назва цієї науки конструюється з латинського слова societas (суспільство) та грецького слова „lodos” (слово,...

Методичні вказівки до виконання курсової роботи з навчальної дисципліни...
Однією з важливих складових фахової підготовки менеджерів туристичної сфери є написання І захист курсової роботи студентами ІV курсу...

Методична розробка заняття з біології на тему: «Генетичні основи...
Лагута А. В. –викладач біології, валеології, основ природознавства з методикою ознайомлення дітей з природою Бердичівського педагогічного...

Методичні рекомендації щодо підготовки та оформлення курсової роботи з навчальної дисципліни
Підготовлена кандидатом економічних наук, професором кафедри організації туристичної діяльності В. В. Баєвим

Програма вступного фахового випробування для вступу на навчання для здобуття
Програма навчальної дисципліни „європейська інтеграція ”

О. К. Мелещенко Історія журналістики Великобританії
Мелещенко О. К. Історія журналістики Великобританії: Конспект лекцій / Київський ун-т ім. Тараса Шевченка; Ін-т журналістики. – К.:...

Програма навчальної дисципліни «міжнародна економіка»
«спеціаліст» спеціальності «Міжнародна економіка» кафедрою економічної теорії та міжнародної економіки розроблено фахові тестові...

Коло наукових І професійних інтересів. Теорія й методика навчання...
Теорія й методика навчання географії та природознавства в умовах модернізації освіти. Організація роботи з обдарованими дітьми. Методика...

Навчальний процес спричинює великий тиск на організм І психічну сферу...
У ньому розкрито сутність І завдання педагогічної ергономіки, зміст ергономічних вимог до створення сприятливого навчального середовища,...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




g.ocvita.com.ua
Головна сторінка