Пошук по сайту

Географія  лекції  Курсова робота  Рефераты  

План. Значення води в природі І для людини. Три стани води

План. Значення води в природі І для людини. Три стани води





Сторінка1/3
  1   2   3
Тема: Гідросфера, її склад. Світовий океан.

План.

  1. Значення води в природі і для людини.

  2. Три стани води.

  3. Світовий океан, його складові частини:

а) океани, моря,

б) протоки, затоки, канали.

4. Склад і властивості морської води.

5.Рельєф дна Світового океану.

6. Рух води в Світовому океані.
1. Вода – найпоширеніша речовина (мінерал) на Землі. Вона утворює оболонку, яку називають гідросферою. Гідросфера – це водна оболонка Землі між атмосферою і земною корою, представлена сукупністю океанів, морів і континентальних водних мас. Загальний об'єм гідросфери дуже великий. Вона розташована між атмосферою та земною корою. Якби всю воду, яка знаходиться в океанах і водоймах суші, розподілити рівномірно по поверхні Землі, то утворився б шар товщиною 2,7 км. Гідросфера включає океани, моря, річки, озера, болота. Вона вкриває 70,8% земної поверхні, об’єм її становить 1370,3 млн. км3, що становить 1/800 загального об’єму планети. Вода в океанах і морях становить 73% всіх водних запасів, у земній корі – 25%, у льодовиках, озерах і річках – 2%. Гідросфера перебуває в постійній взаємодії з атмосферою, земною корою та біосферою. Вона має велике значення для всіх живих організмів на Землі.

Вода є однією з умов існування життя на Землі – це колиска життя. Рослини, тварини, людина складається на 80-90 % з води, вона входить до складу всіх живих організмів. Перші осередки культурного життя виникли вздовж річок і берегів морів. Нині постачання населення і виробництва прісною водою стало найважливішою проблемою – проблемою номер один розвитку всього людства. Справа в тому, що тільки 2% усієї води на Землі припадає на прісну воду, яку можна використовувати в побуті і на виробництві. Для культурно-побутових умов кожна людина на рік витрачає 2 700т води. Досить навести такі приклади, які показують кількість необхідної води у сучасному виробництві. Для виготовлення 1 т цегли треба витратити 1-2 т води; на видобуток 1 т вугілля – 3 т; для виготовлення 1 т сталі або паперу 250-300 т води. Ще більша потреба у воді в сільському господарстві: для отримання 1 т урожаю пшениці необхідно 15т води, рису – 4000 т, а бавовни – 10 000 т; для вироблення 1 т м'яса потрібно не менш як 50 000 т води.

ГЕС , водний транспорт є вже необхідною умовою існування людини. Вода впливає на формування погоди та клімату.
2. Кількість води на планеті залишається незмінною, вона лише переходить з одного стану в інший. Вода – єдиний мінерал, який існує в природних умовах на нашій планеті одночасно в твердому, рідкому й газоподібному станах. Перехід води з одного стану в інший відбувається постійно. Внаслідок цього на Землі спостерігається кругообіг води.

Для рідкого стану води характерно: містить майже всі хімічні елементи, текуча, займає певний об’єм, немає запаху, смаку, кольору, є гарним розчинником, при температурі +40 має найбільшу густину. При нагріванні випаровується і розширюється. При температурі менше 00С переходить у твердий стан (сніг, лід, іній).

Для твердого стану води характерно: крихкість, прозорість, питома вага менше ніж в рідкому стані (тому кубик льоду легше кубика води того ж об’єму і не тоне, а плаває), без смаку, запаху, кольору.

Вода має унікальні фізичні властивості.

    • Вода – найтеплоємніша речовина на Землі. В результаті цього дуже висока теплота плавлення і випаровування. Вологі теплі маси повітря, надійшовши в холодні країни, виділяють велику кількість тепла за рахунок переходу води з газоподібного стану в рідкий або твердий. При випаровуванні води тепло поглинається.

    • При зниженні температури від +4°С до замерзання вода збільшується в об'ємі. Ось чому тріскається на морозі закупорена пляшка, розриваються труби, в яких замерзла вода, руйнуються скелі.

    • Вода має найвищу після ртуті здатність прилипати до поверхні багатьох тіл, високо підніматися по тонких капілярах. З цією якістю пов'язані особливості циркуляції води в ґрунті і в гірських породах, рух соків у рослин, кровообіг у людини і тварин.

    • Вода – універсальний розчинник. У ній зустрічаються майже всі хімічні елементи, тому в природі не зустрічається абсолютно чистої води. У воді не розчиняються жири та деякі мінерали.

    • Вода легко входить у взаємодію з багатьма речовинами.

    • Воду важко спалити, окислити, розкласти на частини, дистильована вода погано проводить електричний струм.

    • При температурі + 40 С має найбільшу густину.

  • Вода займає певний об’єм.

3.  Світовий океан – безперервна водна оболонка земної кори (океаносфера), що оточує материки. Він становить 70,8% (361 млн. км2) земної поверхні, у ньому зосереджено 96,5% (1370 млн. км3) усіх вод планети. У звичайних умовах більшість людей, які живуть далеко від моря, океану, забуває про те, що на сушу нашої планети припадає трохи більше, ніж 29% земної поверхні. Усі континенти, по суті, є великими островами в неосяжних просторах Світового океану. Загальна площа Землі становить 510 млн. км2, при цьому Світовий океан займає 360,67 млн. км2, а суходіл – 49,33 млн. км2. Інакше кажучи, на кожен квадратний кілометр суші припадає 2,4 км2 води. Води Світового океану розподіляються нерівномірно. У північній півкулі океан займає 61 % всієї поверхні, у південній – 81 %.

Вчені вважають, що середній рівень Світового океану піднімається із середньою швидкістю 1,5 мм за рік, тому водна маса океану щорічно збільшується приблизно на 542 км3, а запаси поверхневих прісних вод на суходолі постійно зменшуються, що призводить до зменшення зволоженості континентів і до поширення пустель.

Світовий океан забезпечує через атмосферу сушу вологою. Так, понад 85% об'єму атмосферних вод, які щороку беруть участь у кругообігу, утворюється за рахунок випаровування з поверхні Світового океану.

Найбільша кількість води у Світовий океан надходить з льодо-виків Антарктиди та Арктики – 250 км3. Відбувається це внаслідок потепління клімату нашої планети останнім часом.

Води Світового океану мають ряд загальних ознак:
- усі води Світового океану з’єднані між собою;
- рівень водної поверхні у них однаковий;
- вода Світового океану містить значну кількість розчинених мінеральних солей і має гірко-солоний смак

Світовий океан, хоч він і єдиний, проте ділиться на більш-менш самостійні частини. Залежно від будови дна, обрисів материкових берегів, руху вод структура Світового океану складається з океанів, морів, заток і проток. У 1650 р. голландський географ Б. Вареніус уперше у своїх працях запропонував поділити Світовий океан на п’ять океанів: Тихий, Атлантичний, Індійський, Північний Льодовитий, Південний Льодовитий. У 1845 р. Британське королівське географічне товариство прийняло той самий поділ. Зазначений поділ був суто формальним, тому що ґрунтувався на зовнішніх географічних ознаках, на обрисах материків, які порушують цілісність водної оболонки. Пізніше почали висувати нові принципи поділу океану, що базувалися на океанологічних характеристиках: температурі, солоності, густині, течіях тощо. У 1967 р. було прийнято за основу, що Світовий океан поділяється на чотири частини: Тихий (50%, 180 млн. км 2), Атлантичний (25%, 93 млн. км 2), Індійський (21%, 75 млн. км 2), та Північний Льодовитий океани (4%, 13 млн. км2). У Світовому океані відомо 19 западин, глибини яких перевищують 7 тис. м, з них 15 у Тихому, три – в Атлантичному і лише одна – в Індійському.

Океан – найбільша частина Світового океану, обмежена материками. Води океану заповнили великі заглиблення земної поверхні, та мають певні фізичні і хімічні властивості, які відрізняють їх від прісної води суші.

Тихий океан найбільший, займає 1/3 площі Світового океану, тому його називають «Великим». Омиває Азію, Америку, Антарктиду, Австралію. Площа його з морями перевищує площу усіх материків. Так, на його акваторії досить вільно розмістилися б усі материки і залишилося б місце для другої Африки. Це найглибший океан, має 15 западин з глибиною більше 6 тис. м. Його максимальна глибина – 11 022м (Маріанська западина у Маріанському жолобі) та 10 497 м (Філіппінська западина у Філіппінському жолобі).

  • Маріанський жолоб поблизу острова Гуам був виявлений радянською експедицією на науково-дослідницькому судні «Витязь» ще у 1957 р. У 1960 р. було здійснено занурення в Маріанський жолоб на батискафі «Трієст» на глибину 10 916 м під керівництвом швейцарського вченого професора Ж. Пікара. Як виявилося, тиск води тут досягає 1183 кг/м2, температура -3°С. Якщо на дні цієї западини розташувати гору Джомолунгму (найвищу вершину світу), то над її вершиною був би ще шар води у 2174 метри. Якщо кинути сюди сталеву кулю вагою в один кілограм, то вона сягне дна лише через 64 хвилини. Найглибше місце в Маріанський западині називається «Жолобом Витязя» на честь славетного російського гідрографічного судна.

Середня глибина океану 3980 м. Якби усю воду Тихого океану розподілити по поверхні Землі, то водяна товща сягала б 2700 м. На дні океану приблизно 10 тис. вулканів. Ложе океану має систему підводних хребтів, які своїми вершинами виступають над поверхнею води та утворюють острови.

У Тихому океані знаходиться і найбільша кількість морів (25) та островів – близько 10 тисяч. Більшість островів розташовані в центральній частині океану та на його окраїнах на сході й особливо на заході. Ці острови утворюють єдину острівну частину світу – Океанію.

Атлантичний океан має S-подібну форму, він найдовший і має протяжність 15 000 км, середня глибина 3597 м, t води +160С. Розділений підводним Серединно-Атлантичним хребтом. Найбільша глибина Атлантичного океану 8742 м – жолоб Пуерто-Рико (середня глибина 3926 м).

Індійський океан знаходиться в південній півкулі, оточений материками, має зв’язок з Атлантичним і Тихим океанами. Дно посічене численними гірськими хребтами. Середня t +180 С. Найбільша глибина Індійського 7729 м – Зондський жолоб (середня глибина 3711 м).

Північний Льодовитий океан найменший з усіх океанів неглибокий, середня глибина 1205м, найбільша 5449 м, найхолодніший. Середня температура –0,750С. Найбільша глибина Північного Льодовитого океану – тільки 5527 м у Ґренландському морі (середня глибина 1225 м). Північний Льодовитий океан за кількістю островів посідає друге місце серед океанів. Загальна площа островів близько 4 млн. км2. Проте типових океанічних островів тут немає, тому що всі вони розташовані в межах материкової обмілини зі структур континентального типу. Лише о. Ґренландія вулканічного походження.

Кожний з чотирьох океанів, які складають Світовий океан, вдаючись у сушу, утворюють моря і затоки.

Частину океану, більш-менш відокремлену сушею або підвищеннями підводного рельєфу, яка має свій гідрологічний режим, солоність, температуру називають морем.

За ступенем відокремленості і особливостями гідрологічного режиму моря поділяються на три групи: внутрішні, міжматерикові, окраїнні і міжострівні моря.

Внутрішні моря глибоко вдаються в сушу, лежать у межах одного материка або між материками і з’єднуються з океаном однією чи кількома вузькими протоками (Балтійське, Азовське, Біле, Чорне).

Міжматерикові моря омивають береги двох сусідніх материків (Середземне, Карибське, Червоне).

Окраїнні моря розташовані на окраїнах материків, неглибоко вдаються в сушу і вільно сполучаються з океанами (моря Північного Льодовитого океану, Охотське, Японське).

Міжострівні моря оточені більш-менш тісним кільцем островів, пороги між якими перешкоджають вільному водообміну цих морів з прилеглими частинами океану (Яванське, море Банда, море Баффіна).

  • Найбільшим за площею морем є Саргасове у Атлантичному океані. Його площа становить близько 7 млн. км2. Крім того, це море є найбільшим серед усіх зовнішніх морів. Його межі утворюють лише морські течії. Часто Саргасове море називають морем без берегів.

  • Найменше за площею – Мармурове море у Атлантичному океані. Його площа становить всього 12 тис. км2. Довжина моря – 280 км, найбільша ширина – 80 км, найбільша глибина – 1273 м, але воно містить лише 4 тис. м3 води, що у 80 разів менше, ніж, наприклад, Азовське море.

  • Найглибше море – Філіппінське у Тихому океані. Максимальна глибина становить 10265 м. Площа цього моря 5,7 млн. км2.

  • Наймілкіше серед морів – Азовське море. Його найбільша глибина становить14 м, а середня – 8 м. За площею Азовське море не перевищує 39 тис. км2, що в одинадцять разів менше від Чорного моря. Мілководдя та незначні розміри моря забезпечують відносно швидке прогрівання всього об'єму води. Влітку вода прогрівається до +25...+28 °С у відкритому морі й до +30...+31оС біля берегів. Взимку море біля берегів замерзає, а в дуже холодні зими замерзає майже повністю. Для суден з глибокою осадкою прорито спеціальні морські канали, тому що під час осінніх штормів, коли північно-східний вітер зганяє воду зі східного його кута, кораблі тут можуть розбитися об морське дно. Серед усіх морів земної кулі найглибше врізується в материк Азовське море.

Море з давніх-давен відіграє в житті людини величезну роль. Моря й океани – найдешевші шляхи сполучення. З морем пов'язані різні промисли: вилов риби, крабів, мідій, їстівних водоростей, полювання на морського звіра (китів, моржів, тюленів), які дають жир, шкіру, хутра, добування лікувальних водоростей (йодисті), перлів, коралів, янтарю та ін.

На дні океанів і морів є дуже багато різних корисних копалин. У материкових обмілинах атлантичного і тихоокеанського узбережжя та в Північному Льодовитому океані, в Північному, Каспійському, Азовському й інших морях зосереджені нафта і горючі гази, запаси яких удвоє більше, ніж на суші, руди металів, є багато золота, платини, алмазів.

В морській воді розчинені майже всі елементи, хоч більшість має малу концентрацію. Багато в морській воді розчинено благородних і рідкісних металів: 8 млн. т золота, 80 млн. т нікелю, 160 млн. т срібла, 800 млн. т молібдену.

Затоки – частина акваторії моря (або океану), що заглиблюється в суходіл і має вільний водообмін з основним водним басейном. Невеликі затоки називають бухтами, глибокі, звивисті, довгі затоки з стрімкими берегами називають фіордами. Історично склалося так, що великі відкриті деякі моря називають затоками, хоч вони є типовими морями (Біскайська, Гвінейська, Бенгальська, Мексиканська, Гудзонова, Перська затоки та ін.), вони не відрізняються своїм характером від океану. Найбільш відомими затоками є Каліфорнійська, затока Аляска, Велика Австралійська затока.

Більш-менш вузькі смуги води, які сполучають два сусідні океани, моря чи озера, називають протоками. Наприклад, Керченська протока сполучає Азовське і Чорне моря. Всього у Світовому океані налічується 10 000 проток. Виділяють декілька сот важливих для судноплавства, через які проходять найкоротші, найбезпечніші й найзручніші морські шляхи. Найширша протока Дрейка, яка відокремлює Південну Америку від Антарктиди, її ширина – 1120 км, а максимальна глибина – 5249 м, довжина – 460 км. Найвужча міжконтинентальна протока – Босфор, яка з'єднує Чорне море з Мармуровим. Ширина її від 750 до 3700 м, а довжина близько 30 кілометрів. Відомі протока Ла-Манш (або Англійський канал) шириною 32 км, Па-де-Кале (або Дуврська протока) – 29 км і по ній проходить 350-400 тис. суден за рік, Гібралтарська – 14,2 км з глибиною 336 м. За нього велася багатовікова боротьба між Іспанією, Англією та Францією. Відомими протоками є Берингова, Магелланова, Мозамбікська, Дарданелли, Лаперуза, Берингова та ін.
  1   2   3

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Конспект уроку географії (7 клас) Тема : Внутрішні води Африки
Мета: формувати загальну систему знань про особливості внутрішніх вод Африки, головні річкові системи, озера, підземні води

Урок у 8 класі () Тема : Світ води очима природничих наук
Землі, її фізичні І хімічні властивості на основі використання міжпредметних зв’язків; формування уявлення про єдність живої І неживої...

Сірководневі води, які, згідно з висновком Одеського науково-дослідного...
Мацестинського родовища на Кавказі. Вміст сірководню у водах тортону становить 196,5 мг/л, у водах юрських відкладів зростає до 320,4...

План уроку: вивчення нового матеріалу
Мета: повторити, поглибити та систематизувати знання учнів про внутрішні води; сформувати загальні уявлення про основні річкові басейни...

Урок № Дата Тема : Внутрішні води
Південній Америці та Африці; дати характеристику найбільшим озерам Південної Америки, акцентувавши увагу на походження їх улоговин;...

“Води суходолу Південної Америки”
Південній Америці та Африці. Дати характеристику найбільшим озерам Південної Америки, акцентувавши увагу на походження їх улоговин....

Забруднення водних ресурсів на території України І методи очистки води
Обладнання: фізична карта України, атлас, підручник, опорний конспект, прилади для проведення досліду, фрагмент фільму «Вода» виробництво...

Тема: Води суходолу Євразії
Обладнання: фізична та кліматична карта Євразії, карта океанів, атласи, контурні карти, підручники, слайди із зображенням водойм...

Підручник, карта «Поверхневі води України»
Мета. Сформувати в учнів знання про загальні гідрографічні особливості території України

Урок 7 клас Тема: Води суходолу. Основні річкові системи. Великі озера, їх походження
Практична робота №14. складання комплексної характеристики однієї з річок материка



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




g.ocvita.com.ua
Головна сторінка