Пошук по сайту

Географія  лекції  Курсова робота  Рефераты  

Дослідження є детальне вивчення, аналіз І класифікація топонімів

Дослідження є детальне вивчення, аналіз І класифікація топонімів







Міністерство освіти і науки України

Департамент освіти і науки

Хмельницької облдержадміністрації

Хмельницьке територіальне відділення МАН України

Білогірська районна філія

Відділення: Наук про Землю

Секція: Географія та ландшафтознавство


ОЙКОНІМИ БІЛОГІРСЬКОГО КРАЮ

Роботу виконала::

Дворак Вікторія Володимирівна,

учениця Воробіївської ЗОШ І-ІІ ступенів

Педагогічний керівник:

Міщук Володимир Ростиславович,

вчитель Воробіївської ЗОШ І-ІІ ступенів


Білогірʼя – 2016

Тези

Ойконіми Білогірського краю

Дворак Вікторія Володимирівна

Хмельницьке територіальне відділення Малої академії наук України

Воробіївська ЗОШ І-ІІ ст., 9 клас

с. Воробіївка

Білогірського району

Міщук Володимир РостиславовичоРоРо, вчитель географії Воробіївської ЗОШ І-ІІ ст.

Метою дослідження є детальне вивчення, аналіз і класифікація топонімів

Основні завдання дослідження:

  • висвітлити теоретичні засади топоніміки;

  • провести класифікацію ойконімів за семантичною ознакою;

  • проаналізувати ойконіми адміністративно-територіальних одиниць регіону дослідження;

  • дослідити принципи топонімічної номінації на прикладі ойконімів Білогірського району

  • створити словник ойконімів Білогірського району.

Вихідними даними для дослідження були статистичні матеріали району й області, картографічні та літературні джерела.

Для досягнення поставлених завдань використовувалися різні методи. Домінуючим на першому етапі роботи став метод дослідження історичних і архівних матеріалів місцевого та обласного краєзнавчих музеїв, а також робота з текстами-першоджерелами. При аналізі і класифікації ойконімів були застосовані проблемно-пошуковий, картографічний, історико-хронологічний і статистичний методи, а також методи опитування, топонімічного і етимологічного аналізу.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що здійснено спробу глибокого вивчення ойконімів Білогірського району, пояснення принципів номінації та причин походження власних назв геооб’єктів краю, а також динаміку їх змін у часі.
ЗМІСТ

ВСТУП 4

РОЗДІЛ 1. ПОХОДЖЕННЯ ТОПОНІМІВ В УКРАЇНІ

1.1. Походження топонімів 7

1.2. Класифікація топонімів 8

РОЗДІЛ 2. ОЙКОНІМИ БІЛОГІРСЬКОГО РАЙОНУ

2.1. Ойконіми 12

2.2 Історія виникнення ойконімів Білогірщини 15

2.3 Класифікація ойконімів 16
ВИСНОВКИ 21

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 23

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність роботи полягає у тому, що сучасний розвиток географії відзначається інтенсивним зростанням тих її предметних областей і напрямків, які мають міждисциплінарний характер. До таких міждисциплінарних напрямів слід віднести й топонімічні дослідження, у становленні яких значну роль відіграють мовознавство, історія, географія, соціологія, математика, картографія тощо. Крім того, у Законі України “Про географічні назви” [5] йде мова про те, що мовні пам’ятки України є невід’ємними складниками національної суспільно-культурної спадщини, що потребують вивчення, упорядкування та збереження, так само як і пам’ятки природи, архітектури, побуту, етнографічні пам’ятки тощо.

Вивчення походження місцевих назв дає можливість чіткіше уявити складні взаємовідносини і взаємозв’язки людини та природи. Тим паче, сьогодні в Україні триває активне відродження національної самосвідомості народу, характерна тенденція повернення до культурної спадщини попередніх поколінь. Саме назви сіл та селищ – ойконіми, за умови наукового підходу до їх вивчення, здатні надати багато відомостей про минулі історичні епохи, географічні типи господарювання й процеси опанування українським народом геопростору.

Інтерес до географічних назв свого краю обумовив вивчення ойконімів Білогірщини. Просторово-тимчасове уявлення про іменний шар району надає можливості дослідити походження його ойконімів, прищеплює інтерес до мовних процесів, виховує почуття патріотизму.

Вагомий внесок у вивчення топоніміки Подільського краю зробили історики-краєзнавці ХІХ ст. П.Чубинський, М.Теодорович, В.Гульдман, В.Сімашкевич, Є.Сіцінський, М.Орловський, в наші часи – С.Бабишин, Л.Баженов, О.Байдич, І.Винокур, Ю.Гжимайло, Б.Кушнір, В.Прокопчук, Т.Прокопчук, В.Струманський та інші вчені і дослідники цієї проблеми.

Об’єктом дослідження науково-дослідницької роботи виступають ойконіми Білогірського району

Предметом дослідження є вивчення походження, аналіз і класифікація ойконімів Білогірського району, історії їх виникнення, розміщення в просторі та змін в часі.

Метою дослідження є детальне вивчення, аналіз і класифікація ойкрнімів Білогірського району.

Основні завдання дослідження:

  • висвітлити теоретичні засади топоніміки;

  • провести класифікацію ойконімів за семантичною ознакою;

  • проаналізувати ойконіми адміністративно-територіальних одиниць регіону дослідження;

  • дослідити принципи топонімічної номінації на прикладі ойконімів Білогірського району

  • створити словник ойконімів Білогірського району.

Вихідними даними для дослідження були статистичні матеріали району й області, картографічні та літературні джерела.

Для досягнення поставлених завдань використовувалися різні методи. Домінуючим на першому етапі роботи став метод дослідження історичних і архівних матеріалів місцевого та обласного краєзнавчих музеїв, а також робота з текстами-першоджерелами. При аналізі і класифікації ойконімів були застосовані проблемно-пошуковий, картографічний, історико-хронологічний і статистичний методи, а також методи опитування, топонімічного і етимологічного аналізу.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що здійснено спробу глибокого вивчення ойконімів Білогірського району, пояснення принципів номінації та причин походження власних назв геооб’єктів краю, а також динаміку їх змін у часі.

Практична значимість науково-дослідницької роботи полягає в можливості застосування її матеріалів в області краєзнавства, використанні під час проведення уроків географії, історії, екскурсій, різних позакласних і позашкільних заходів, при розробці методичних посібників і туристично-краєзнавчих походів.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел та додатків.

РОЗДІЛ 1. ПХОДЖЕННЯ ТОПОНІМІВ В УКРАЇНІ

    1. Походження топонімів

Кожна людина постійно зустрічається з географічними назвами. Неможливо уявити собі життя сучасного суспільства без географічних назв. Вони повсюдно й завжди супроводжують нас з раннього дитинства. Усе на землі має свою адресу, і ця адреса починається з місця народження людини. Рідне село, вулиця, на якій він мешкає, місто, країна – все має свої імена.

Більше того, – всі географічні назви мають свій зміст. Не один народ не називав ріку, озеро або селище “просто так”, випадковим сполученням звуків. Звідси висновок напрошується сам собою: пояснити можна будь-яку, навіть саму складну й, на перший погляд, незрозумілу географічну назву. Мова народу не є чимось застиглим, вона змінюється, розвивається, деякі слова зникають зовсім, деякі змінюють свій зміст. Тому важко буває знайти пояснення назви тієї або іншої річки, села, міста. Але що дивно, завдяки назвам у наш час лунають слова рідної мови, що вже вишли із уживання і давно забуті, слова чужих і навіть зниклих, “мертвих” мов. З кожним словом пов’язані дивні історії, часто легенди, а іноді й курйози.

Саме тут на допомогу приходить топоніміка, яка є складовою, самою рухливою й комунікативною частиною ономастики – науки про походження власних імен. Вона стоїть на стику багатьох наук – географії, історії, лінгвістики, суспільствознавства, етнографії, представляючи тим самим особливий інтерес і відкриваючи величезні можливості для тривалого й послідовного дослідження всіх топонімічних аспектів [11].

Об’єктом дослідження топоніміки виступають географічні назви тієї чи іншої території. Предмет дослідження топоніміки полягає у вивченні походження топонімів, історії їх виникнення, розміщення в просторі та змін в часі. Топоніміка (від грец. «topos» – «місце», «місцевість» і «onоma» – «ім’я») досліджує географічні назви, їхнє функціонування, значення й походження, ареал поширення, розвиток і зміну в часі. Сукупність топонімів на будь-якій території становить її топонімію [1].

За характером об’єктів виділяються наступні основні види топонімії: ойконімія (від грец. «oikos» – «будинок», «oikēo» – «населяю» і «onоma» – «ім’я») – назви населених пунктів: міст, селищ, сіл, станиць, аулів тощо; гідронімія (від грец. «hydros» – «вода» і «onоma» – «ім’я») – назви водних об’єктів: морів, рік, струмків, ставків, водоймищ тощо; оронімія (від грец. «oros» – «гора» і «onоma» – «ім’я») – назви особливостей рельєфу: гір, хребтів, піків, долин, ущелин і інших елементів рельєфу місцевості; урбанонімія (від грец. «urbanus» – «міський» і «onоma» – «ім’я») – назви внутрішньоміських об’єктів: вулиць, площ, провулків, набережних, проспектів, пам’ятників, театрів, музеїв, готелів тощо [12].

Виходячи з величини об’єктів, встановлюють два головних яруси топонімії: макротопоніміку (від грец. «makros» – «великий», «topos» – «місце», «місцевість» і «onоma» – «ім’я») – назви великих природних або створених людиною об’єктів і політико-адміністративних об’єднань; мікротопоніміку (від грец. «mikros» – «малий», «topos» – «місце», «місцевість» і «onyma» – «ім’я») – індивідуалізовані назви малих географічних об’єктів, особливостей місцевих ландшафтів, таких як луг, пасовище, колодязь, драговина, вигін [3].

Найважливішим джерелом формування історично сформованої топонімії служать місцеві географічні терміни. Джерелом так званих антропонімів є імена перших поселенців, власників земель і поселень, історичних діячів і т.п.

За складом топоніми можуть бути однослівними (Новотроїцьке, Одрадівка), словосполученнями (Ясна Поляна).

У VII–IX ст., в умовах боротьби з кочівниками, відбувається процес об’єднання союзів племен східних слов’ян, внаслідок чого в Середньому Придніпров’ї утворилося об’єднання племен під назвою Русь. У IX–X ст. виникає ранньофеодальна держава – Київська Русь, формується давньоруська народність, її культура, виникають давньоруські (українські) топоніми.

Понад століття боролася Русь проти нашестя печенігів, які прийшли в південноруські степи наприкінці IX – на початку X ст., і перемогла. Слідом за печенігами з’явилися тюркські племена огузів. Разом з берендеями, печенігами та іншими племенами вони були відомі під назвою чорні клобуки. Значна частина їх, шукаючи порятунку від половців, перетворилась на васалів Київської Русі. Усі ці народи і племена, як і їхні попередники – авари, хозари, угри, – залишили помітний слід у слов’янській топонімії [7].

Топонімія України, як і інших країн, знаходилася в постійному русі і зміні, під мовним впливом інших народів. Особливо позначились на її формуванні російська, білоруська та польська топонімії. Українську мову, як і будь-яку іншу, не можна розглядати поза системою споріднених з нею мов.

Вивчення географічних назв становить значний науковий інтерес. Топоніми знайомлять нас з особливостями географічного положення місцевості, з характером поверхні, річок і озер, рослинного і тваринного світу, з життям, культурою і побутом народу, його господарською діяльністю, з історичними подіями краю. Географічні назви України є пам’ятками історії, історії мови, її родоводу, лексики живої мови.

1.2. Класифікація топонімів

Топоніми розрізняють за видами об’єктів. Кожен з них (наприклад, міста, річки, гори) має свою назву.

Топонімія являє собою систему понять, які формувалися протягом певного історичного часу. У мовознавстві географічні назви нерідко служать єдиним свідченням давно зниклих мов, а в інших випадках, складаючи частину мовного багатства народу, дозволяють виявити важливі факти історичної фонетики, граматики, словотворення. Сучасні топонімічні дослідження обовязково базуються на даних археології, історії, географії, палеонтології, без яких топоніміка не мала б необхідного наукового підґрунтя.

Географічні назви виконують адресну функцію щодо конкретних географічних обʼєктів, а закладена в них інформація містить відомості про форму, величину, властивості цих обʼєктів та їх значення в житті людини. Цим топоніміка дуже важлива для історичної географії та інших географічних дисциплін, з точки зору яких вона давно вже є джерелом наукової інформації та допоміжною географічною дисципліною.

Зважаючи на вищесказане, топоніміка, хоча і спирається на закони мови, але тісно повʼязана з природою, населенням і господарством території, тому широкому розумінні є розділом географічної науки.

Перша й основна функція географічної назви - іменувати обʼєкт, виділити його з ряду оточуючих однорідних об’єктів. Використання топонімів забезпечує спілкування між людьми, дозволяє утримувати події. Ці функції використовуються географією для просторової локалізації географічного об’єкта через географічну номенклатуру. Так, на основі якогось топоніма виникає нова назва як результат використання вже діючої назви: Вільхове - Вільшаниця.

Основне, за чим географи звертаються до топоніміки - це їх семантика (сенс, значення топоніма): дослідники за семантикою топоніма називають географічні об’єкти, але це в тому випадку, коли географічний об’єкт зберіг свою первинну назву. Вочевидь, до таких можна віднести назви Загірці, Міжгірʼя, Ставок, Ставищани.

Топоніми є невичерпним сховищем географічної термінології, яка конче необхідна ландшафтознавцям при картографуванні територіальних одиниць, наприклад: Коритне, Гурщина, Ліски, Загребля.

Географічні назви сучасної України видозмінювалися століттями і увібрали в себе мовні елементи багатьох народів, що проживали тут у різні історичні часи. Характерною у цьому сенсі є історія назв українських сіл, міст.

Українська земля має своєрідну й унікальну топонімічну систему. Я маю намір спробувати дізнатися про походження назв сіл Білогірського району.

РОЗДІЛ 2. ОЙКОНІМИ БІЛОГІРСЬКОГО РАЙОНУ

2.1. Ойконіми

Життя людини тісно пов'язана з різними місцями. Ті, які мають в очах мешканців землі хоч яку-небудь значимість, позначаються за допомогою особливих слів - географічних назв, або топонімів.

Ойконіми (термін ойконім походить від грецького oikos "житло"), під якою розуміється сукупність назв населених пунктів певній території, становить особливий інтерес для наукового вивчення. У ній відбиваються найважливіші етапи історії матеріальної і духовної культури, створеної її народом і проявляються мовні закономірності, у зв'язку з чим ойконіми представляє інтерес для дослідження як історико-географічний матеріал і як лінгвістичне джерело.[8]

Ойконіми будь-якого регіону - складне явище, аналіз якого представляє певні труднощі і передбачає різні шляхи дослідження залежно від специфіки матеріалу і поставлених завдань. В даний час широко вивчається топонімія різних регіонів України.

Завдання нашого дослідження полягає в тому, щоб серед усіх назв населених пунктів Білогірщини, номенклатура яких на відповідній території загалом є досить різнорідною, вибрати й упорядкувати лише ті найменування, що пов’язані або асоціюються з певними етнологічними, національними, соціальними, культурно-побутовими категоріями. Разом із тим, на прикладі населених пунктів спробуємо з’ясувати, наскільки їхні назви відповідають закладеному в них змісту історико-етнографічного характеру.

2.2 Історія виникнення ойконімів

Одним із основних елементів вивчення ойконімів – є знайомство з історією походження назв населених пунктів.

Перед вивченням даного питання, ознайомлююсь з картою Білогірського району. Виконую усний аналіз розміщення сіл відносно одне одного. Додаток 1

Баймаки – Засноване поселення у вересні 1351 року. Через село проходив торгівельний шлях, торговців, які зупинялись відпочивати, називали баймаками.

Варивідки – В минулому село носило назву Шороха. Існує легенда про сучасну назву села, що проживав тут козак Варивода і в честь нього було назване село.

Велика Боровиця – Народних переказів і легенд про заснування села не збереглося, але існує легенда про утворення назви. Велика Боровиця була оточена великими лісами , що походить від слова «Бор». В давнину згадується назва Боровіч.

Великі Калетинці, Малі Калетинці – назва села походить від слова «калитка», що означає гроші. У двох селах жило два брати. Один з них багатий, другий бідний. Звідси і назва Великі й Малі Калетинці.

Весняне – В минулому Бісівочка – назва від річки Бісівка, а Весняне з 1966 р – назване в честь пори року, коли все оживає.

Вікентове – Село засноване на початку ХХ ст. на основі фільварку пана Вікентія

Вікнини – В минулому по долині коло села було декілька великих джерел – безодней, які в народі почали називати підземними вікнами. Поблизу одного такого джерела – водяного вікна, яке на сьогодні називається «Самсоновим» і заснувалось с. Вікнини.

Вільшаниця – В минулому Олешинці. Сучасна назва виникла від назви дерева вільха. Дерева вільхи ростуть по всьому селі.

Водички – Горинь, виходячи із берегів, затоплював місцевість водою. Після того, як повінь сходила, в долинах залишалось багато води.

Воробіївка – назва села походить від тяжкого соціального гноблення населення поміщиками, які не тільки експлуатували селян, але часто-густо били їх, називаючи «ворами – воров бьют»

Вʼязовець – Припускають, що назва села Вʼязовець походить від того, що під час нападу татари у селі в’язали полонених, відправляючи їх до своїх улусів.

Гулівці - Село Гулівці під назвою Гулів вперше згадується в історичних документах Острозького повіту 1545 р. Пан, що колись керував селом, влаштовував гуляння(«гульки») і розваги для місцевої знаті. Звідси, мабуть, походить назва села. Панський маєток був побудований за селом, на височині серед лісу. Тепер місце, де був маєток, можна знайти лише по невеликих горбках(залишки будівель) та по невеликій ямі, що зосталася від 40 — метрової глибини колодязя.

Данилівка, Денисівка, Семенів, Новосеменів, Калинівка – утворення назв сіл пов’язане із назвою роду. В Семенові проживав батько якого звали Семен. Мав він дітей, яких звали Данило, Семен, Денис та Калина. Коли діти виросли то залишили батьків. Розміщення їхніх господарств знаходились недалеко одне від одного. Колись говорили, що ідучи в гості один до одного вони казали, іду до Данила, Дениса, Калини, Семена. З часом ці назви змінилися, адже їхні околиці зростали, щоб уточнити ці назви поселень вирішили в основі залишити назву першопоселенців.

Дзвінки – Колись в Дзвінках був великий панський міст і от в одному гарному місті зробили і встановили саморобний дзвін. В разі якоїсь тривоги пан велів дзвонити в дзвін і тому пішла назва – Дзвінки.

Дідківці – Назва села походить від імені поміщика Олехна Дідка, який володів Дідківцями на початку ХVІ ст..

Довгалівка – Назва походить від прізвища пана Довгаля, який жив у селі.

Жемелинці – За легендою назва походить від водяного млина, в якому жменями відмірювали намелене.

Жижниківці – На прикінці ХІІІ ст., поблизу річки Горинь осіли перші поселенці, вони назвали словянським словом «Жизнь», від чого, очевидно і походить назва сучасних Жижниківців.

Загірці – Поселення розташоване за горами. Звідси і назва Загірці

Загребля – Річка, виходячи із берегів, затоплювала село. Селяни збудували греблю і назвали село, за греблею.

Залужжя – Поселення утворилось внаслідок знищення с Корниця. Люди, які залишились живими, організували поселення за лугом який був на околиці колишніх Корниць.

Заріччя – Село носить назву від місця розташування відносно М. Боровиці, за річкою

Зіньки - Назва походить від прізвища пана Зінька.

Йосипівці - Село Йосипівці виникло внаслідок природних умов. По балці протікала невелика річка , на північ від якої росли мішані ліси з дуба, граба, берези сосни, вільхи. На північних і південних схилах балки поселились перші жителі. Першим був житель Юзько, від його імені виникла назва населеного пункту Юзьківці, а пізніше ця назва змінилася на Юськівці. У 1947р. Юськівці перейменовано на Йосипівці.

Іванівка – Село засноване 1928 році. Носить назву імені перших поселенців.

Карасиха – назва даного населеного пункту походить від прізвища пана Карась.

Карпилівка - Існує серед місцевого населення два перекази про назву села. Одна версія говорить, що село має назву від того, що в навколишніх озерцях були коропи (риба); друга говорить про те, що першим поселенцем був чоловік Карпо, від якого і пішла назва Карпилівка.

Кащенці - Згідно відомостей, які є в нашому розпорядженні, с. Кащенці має більш як 400-річну давність. Назва цього села походить від різновидностей назв лісової місцевості: „хаща”, „кущі”, рос. – „чаща”.

Квітневе - Село вперше згадується в історичних документах 1565 року (до 1966 року — Бісівка) . Назва походить від річки, яка протікає вздовж села, Бісівочка. 1966 було перейменовано на Квітневе, що означало відродження, розквіт села.

Козин - Місцевість, багату на кіз, люди називали козиним місцем, а саме поселення – Козином. І в господарствах перших поселенців також розводили свійських кіз. Козинські ліси були місцем полювання поміщиків на дичину.

Коритне – Назва села Кортне походить від терміну «у кориті». Село розкинулось на пологих схилах долини, яке за формую нагадує корито.

Корниця – Селище розташоване на лівому березі Горині в урочищі «Круча», що згодом змінилось на Корницю.

Курʼянки – Назва пішла від куренів, що в давнину розташовувались біля води і були житлом для людей.

Лепесівка - Назва села Лепесівка походить від назви невеликого струмка Лепехи, який відділяє Лепесівку від Ямполя.

Ліски - Назва села Ліски походить від лісів, які його оточували з усіх сторін.

Мала Боровиця - Перша документальна згадка про село належить до 1591 року. Назва села походить від Борів, які знаходились в цій місцевості.

Мала Боровиця – Походить від малих борів, які знаходяться навколо села

Миклаші – Назва Миклаші в перекладі з польської мови на українську означає «мик» - геть, «лаші» - ляхи. (геть ляхів). Мешканці, які проживали в даному селищі вигнали ляхів, звідси і назва.

Міжгірʼя - Походження назви населеного пункту від того, що село розташоване між пагорбами (між горами).

Мокроволя – до ХІХ с. мало назву Зарічна Воля. Село є околицею Білогірʼя (Ляховець). Незаможні селяни селились на правому березі річки Горинь і виникла назва Воля, яке потім було змінене на Зарічна Воля, а з часом перефразувалась у Мокру Волю.

Москалівка – назва села походить від побудови моста, який в свою чергу зʼєднав Москалівку і Довгалівку.

Надишень – Колись в давнину пани із своїми паннами (дружинами) приїжджали із сусідніх сіл відпочивати в цей ліс мальовничої і неописаної природи. Там вони веселились, гостювали, дихали свіжим повітрям лісових дерев і від цього саме пішла назва – Надишень.

Норилів – на території даного села стояла церква, яка свого часу пішла під землю. Причиною того явища були нори, які порили бобри, звідси і назва Норилів .

Окіп – (Окопи, в минулому — Князівщина) Колишня назва в честь того, що селянам давали невеликий наділ землі, але вони згодом відмовлялись від нього так як їм було необхідно утримувати одного солдата.

Паньківці – За місцевими легендами в селі проживали брати Паньки, з відси і назва Паньківці.

Переросле – Походження назви села є дві легенди. Одна з них говорить, що на території села раніше був густий ліс, де спочатку поселився лісник Перерослівський. Згідно з другою легендою, у давнину тут були великі зарості очерету і лоз, потім територія, наче переросла. Звідси і назва Переросле.

Погорільці - Причиною заселення цього мальовничого куточка було татаро-монгольське нашестя, яке відбувалося в давні часи 1240р. Город Тихомель в цей час був спалений і ось «погорілі» люди тікали в поля, деякі оселилися недалеко від Тихомля в місці, яке тепер називається Коршунки (зараз на цьому місці невеликий лісок)  2 км від села, а деякі біля річки недалеко від цього хутора, і це поселення назвали село Погорільці.

Сивки – Припускають, що в основу назви села взято наявну тут колись особливу глину, яку в народі називали «сивою».

Синютки – Назва села походить від князів Сенют, які володіли цими землями.

Смт Білогіря (Ляхівці) - Точна дата заснування Білогір’я не відома, отож початок свого родоводу містечко веде від найдавнішої згадки. Документи донесли до нас текст жалуваної грамоти Великого князя литовського Казиміра, у якій він 20 січня 1441 року боярину Дениску Мукосійовичу за вірну службу дарував місто Збараж та десяток сіл з землями, лісами, ставами. Серед тих сіл й згадуються Ляхівці – таку назву до 1946 року мало Білогір’я. Дотепер не існує єдиної думки щодо походження назви поселення. Одні стверджують, що отримало воно її від поляків, які тут поселилися), осади яких місцевий люд називав “ляхівськими дворами”. Інші запевняють, що поляки стали прибувати на помешкання на волинські землі лише у XVI ст., а Ляхівці виникли ще при литовцях на початку XІV ст. та отримали назву від доволі поширеного в той час імені Лехова, який нібито був засновником поселення.

Червоне – засноване 1929 році. Назване в честь червоної армії, яка в 1929 році розпочала своє правління на цій території.

Соснівка, Соснівочка – назва сіл походить від соснових лісів, які розташовані в західній частині поселень.

Ставищани - (кол. Уніїв, Вінігів, до 1945 року — Войнегове) Свою теперішню назву отримало від ставків, які є на околицях села.

Ставок – Спершу село мло назву Челюскіно, згодом було перейменоване на Ставок. Село розміщене вздовж великого ставка, звідси і назва його.

Степанівка - За місцевими переказами назва села пішла від імені Степана, першого поселення серед густих лісів.

Сушівці – Вважають, що назва села пішла від місцевості, де розміщена найдавніша частина села. Це пагорб біля р. Горинь, серед полів, який щедро освітлюється сонцем. Сам пагорб має назву «Осіянська» - що означає осіяна сонцем. На цьому пагорбі люди сушили сіно. Очевидно і від цього пішла назва села Сушівці.

Тихомель – За легендою назва пішла від млина на річці Горинь, який тихо молов

Тростянка – Через село протікає річка, яка носить назву Тростянка. За місцевими переказами звідси і походить назва населеного пункту.

Хорошів - Перша письмова згадка про село датується 1581 роком. Існує переказ утворення назви, що назва Хорошів, нібито, походить від слова «хорошо» - жити, бо в селі був державний маєток, а в навколишніх селах порівняно з Хорошевим були жорстокі пани.

Шельвів – Легенда описує, що до селища приїжджав пан із Львова, який мав свій замок. Він вирішив побудувати ще одне місто, тобто ще один Львів. Звідси і пішла назва Шельвів.

Шимківці – За місцевими переказами назва села пішла від орендатора панської землі Шимка.

Ювківці – Існує версія, що саме татарські полонені заснували село. Для них, як полонених, виділяли сінокоси на цій території.

Юрівка, Шуньки, Великі Калитинці – Назва сіл повʼязана з легендою про трьох побратимів Юрія, Штукаря й скупого Калиту.

Ямпіль – Розташоване на р. Горинь (басейн Прип'яті), по­близу городища літописного м. Тихоміль, котре входило до складу Київ­ської Русі. Засноване на початку XVI ст. Магнат Сенюта продав поселення і городище єпископу віленському князю  Янушу, який і назвав його Янушпіль. Згодом ойконім трансформувався на Янпіль, Ямпіль.

Деякі із назв сіл, поки що, не вдалось визначити походження їх назв – Гурщина, Держаки,Українка, Закіт.
2.3 Класифікація ойконімів Білогірщини

Ознайомлення з переліком назв населених пунктів Білогірщини, показує, що діапазон їх походження, як уже зауважувалось, є дуже широким. Найбільш поширеними є назви, в основі яких лежать імена або прізвища (прізвиська) першопоселенців, власників поселень, історичних осіб. При цьому досить часто серед ойконімів є ті, в основі яких лежать імена людини.

Антропоніми - (Данилівка, Денисівка, Дідківці, Довгалівка, Іванівка, Калинівка, Карасиха, Малі Калетинці, Йосипівці, Карпилівка, Новосеменів, Паньківці, Семенів, Степанівка, Синютки, Вариводки, Юрівка, Великі Калетинці, Вікентове, Шимківці, Шуньки, Зіньки, Ямпіль). Виконавши діаграму, в якій розмістили всі імена, які використані в назвах сіл. За ними, можна виділити імена: Калита, Юрій, Семен. Степан, в основі їх імен лежать по дві назви сіл. Аналізуючи назви поселень, можна сказати, що у виборі назви керувались тим, щоб відокремити назву свого поселення , для того і використовували різні імена. 5 Див діаграму 1.

Діаграма 1.

Використання імен в назві поселень



Наступній вид ойконімів, можна розділити за ознаками природи:

  • особливостями рельєфу - Білогірʼя, Загірці, Коритне, Залужжя, Норилів, Сивки.

  • особливостями водних об'єктів - Вікнини, Ставищани , Ставок, Водички, Тростянка, Лепесівка, Загребля, , Заріччя,

  • рослинного походження - Вільшаниця, Квітневе, Кащенці, Корниця, Весняне.Боровиця, Ліски, В. Боровиця.

  • видами тварин – Козин. Див. діаграму 2

Діаграма 2

Назви поселень за ознаками природи

Інший корпус назв за особливостями їхнього змісту можна віднести до категорії етнокультурно-історичних, серед яких, у свою чергу, вирізняють групи ойконімів таких основних напрямків:

  1. Соціального, представлених, зокрема, назвами: Жижниківці, Миклаші, Воробіївка.

  2. Історико-міграційного - Вʼязовець, Погорільці,Червоне, Баймаки, Юсківці, Шельвів, Курʼянки, Мокроволя,

  3. Релігійно-культового - (Дзвінки)

  4. Господарчо-виробничого (Жемелинці, Москалівка, Тихоміль, Баймаки, Сушівці, Окіп)

  5. Побутово-атрибутивного (Гулівці, Хорошів, Надишень).Див. діаграму 3

Діагарама 3

Етнокультурно-історичних категорії

Вивчивши, та проаналізувавши дані дослідження, поширення ойконімів в Білогірському районі можна сказати, що назви сіл залежать повною мірою від їх географічного розташування. Якщо не можна було дану місцевість прив’язати до географічного об’єкту, то використовували імена людей, в деяких випадках назви економічного походження.


ВИСНОВКИ

Після виконання роботи, аналізу обробленої інформації, можна зробити висновки.

На мою думку, актуальність роботи полягає у тому, що сучасний розвиток географії відзначається інтенсивним зростанням тих її предметних областей і напрямків, які мають міждисциплінарний характер.

Вивчення походження місцевих назв дає можливість чіткіше уявити складні взаємовідносини і взаємозв’язки людини та природи. Тим паче, сьогодні в Україні триває активне відродження національної самосвідомості народу, характерна тенденція повернення до культурної спадщини попередніх поколінь. Саме назви сіл, за умови наукового підходу до їх вивчення, здатні надати багато відомостей про минулі історичні епохи, географічні типи господарювання й процеси опанування українським народом геопростору.

Інтерес до географічних назв свого краю обумовив вивчення ойконімів. Просторово-тимчасове уявлення про іменний шар району надає можливості дослідити походження його ойконімів, прищеплює інтерес до мовних процесів, виховує почуття патріотизму.

Розглянувши ойконіми Білогірського району, я їх згрупувала у три групи:

  1. Антропоніми – в назвах сіл відображенні людські імена, прізвища.

  2. Природно-географічні – відображення особливостей рельєфу, водних ресурсів, видами рослин і тварин, які притаманні цій місцевості.

  3. Соціальні – соціального, історико-міграційного, релігійно-культового, господарчо-виробничого, побутово-атрибутивного.

Даний розподіл на групи дає змогу нам чіткіше бачити, як назви сіл відрізняються за своїм походженням.

Отже, ойконім є важливим інформаційним джерелом для вивчення змін, які відбулись у природі та суспільстві протягом історичного часу. І, якщо одна географічна назва несе в собі історію окремих людей, то всі разом вони складають історію рідного краю. І чим глибше ми пізнаємо минуле, тим краще здатні передбачати й творити майбутнє.

Практична значимість науково-дослідницької роботи полягає в можливості застосування її матеріалів в області краєзнавства, використанні під час проведення уроків географії, історії, екскурсій, різних позакласних і позашкільних заходів, при розробці методичних посібників і туристично-краєзнавчих походів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Барабоха Н. М. Топонімічний словник-довідник України / Н. М. Барабоха, А. Л. Маценко. – Мелітополь: ТОВ “Видавництво Мелітополь”, 2004. – 92 с.

  2. Горобець А. Я. Аналіз годонімів Новотроїцького району Херсонської області / А. Я. Горобець // Нові виміри сучасного світу: збірник матеріалів VIII Міжнародної інтернет-конференції (12-30 листопада 2012 р.). – Мелітополь: МДПУ ім. Б. Хмельницького, 2012. – С. 8 – 12.

  3. Горобець А. Я. Особливості топонімоутворення Новотроїцького району Херсонської області / А. Я. Горобець, С. Б. Дорогань. – Херсон: ВАТ “Херсонська міська друкарня”, 2013. – 234 с.

  4. Горобець А. Я. Просторово-часовий аналіз ойконімів Новотроїцького району Херсонської області [Електронний ресурс]: Учительський журнал on-line / А. Я. Горобець. – Режим доступу: http://www.teacherjournal.com/. – Заголовок з екрану.

  5. Закон України “Про географічні назви” // Вісник Верховної Ра-ди. – Київ, 2005. - № 27. – С. 360.

  6. Кадук І. П. Край білих гір – Шепетівка 2008 . – 406 с.

  7. Мурзаев Э. М. Топонимика и география / Э. М. Мурзаев. – Москва: Наука, 1995. – 304 с.

  8. Н. Таранова // Наукові записки Тернопільського НПУ імені В. Гнатюка. Серія: Географія. - 2006. - № 2. - с.8-12

  9. Никонов В. А. Введение в топонимику. Изд. 2-е / В. А. Нико- нов. – М.: Издательство ЛКИ, 2011. – 184 с.

  10. Херсонська область: Географічний атлас: Моя мала Батьківщина / Ред. Т. В. Погурельська. – К.: ТОВ “Видавництво “Мапа”, 2005. – 20 с.

  11. Шевцова В.О. Топонімія Луганщини: посіб. для студента й учителя словесності / В.О. Шевцова. - Луганськ: Знання, 2000. - 116 с.10-11 с.

  12. Янко М. Т. Топонімічний словник України: Словник-довідник / М. Т. Янко. – Київ: Знання, 1998. – 432 с.

  13. http://ntrayrada.ks.ua/

  14. http://ru.wikipedia.org

  15. http://uk.wikipedia.org


Додаток 1





поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Методичні рекомендації щодо організації самостійної роботи та вивчення...
Методичні рекомендації щодо організації самостійної роботи та вивчення дисципліни «Міжнародний економічний аналіз» для студентів...

Годонімікон новотроїцького району херсонської області як топонімічний...
Аналіз годонімів адміністративно-територіальних одиниць регіону дослідження

Дослідження к-ть год
Об’єкти вивчення І методи досліджень фізичної та суспільної географії України. Джерела географічної інформації

Еколого-географічний аналіз промислових регіонів україни
Актуальними є такі дослідження у гірничовидобувних регіонах, де зростання площі техногенних ландшафтів настільки загострило проблеми...

Джерела географічних знань. Класифікація карт

Чехній Віктор Михайлович. Порівняльний аналіз сезонних станів ландшафтів...
Чехній Віктор Михайлович. Порівняльний аналіз сезонних станів ландшафтів Київського Полісся та Середнього Побужжя: дисертація канд...

Бібліотека-філія села Базаринці
Базаринці провела дослідження з «Вивчення незадоволеного читацького попиту на книжкову продукцію в публічних бібліотеках України»,...

Короткий словник термінів І понять
Аерокосмічні методи дослідження Землі — сукупність методів дослідження І картографування- географічної оболонки Землі, ландшафтів,...

Уроку: Північна Америка. Фізико-географічне положення. Історія відкриття й дослідження материка
Авчальна: сформувати знання про фізико-географічне положення, особливості берегової лінії, історію відкриття та дослідження материка...

Уроку. Тема: Південна Америка. Загальні особливості материка та його...
Ормувати знання про географічне положення Південної Америки; поглибити та систематизувати знання про дослідження та освоєння материка;...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




g.ocvita.com.ua
Головна сторінка