Пошук по сайту

Географія  лекції  Курсова робота  Рефераты  

С. П. Гнатенко учитель історії та правознавства

С. П. Гнатенко учитель історії та правознавства





С.П. Гнатенко

учитель історії та правознавства

Новоукраїнської гімназії №7

Новоукраїнської районної ради

Кіровоградської області

Любов моя безкрая, Елладо Степова

(Розробка першого уроку, присвячена 75 річниці заснування Кіровоградської області)

Мета уроку: познайомити учнів з пам'ятками історії, видатними особистостями, природними чудесами Кіровоградщини; виховувати в дітей любов до рідного краю, почуття гідності та патріотизму, гуманне ставлення до спадщини українського народу; викликати бажання вивчати, берегти і примножувати багатство рідного краю.

Форма проведення уроку: віртуальна екскурсія визначними місцями рідного краю.

Обладнання: мультимедійний проектор, екран, ноутбук.

Рекомендації щодо проведення даного уроку:

  • Урок проводиться у вигляді віртуальної екскурсії, де екскурсоводом може виступати сам учитель або діти, які можуть бути гідами на окремих «оглядових майданчиках».

  • Можна створити дослідницькі групи учнів, які зроблять повідомлення про цікаві місця Кіровоградщини.

  • До уроку розроблена відповідна мультимедійна презентація, яка має викликати в учнів збільшення зацікавленості до даної теми.

  • Великий об'єм запропонованої інформації дає можливість учителю здійснювати творчий підхід до організації навчання, використовуючи матеріал уроку на власний розсуд.

План


  1. Символіка Кіровоградської області.

  2. Визначними місцями Кіровоградщини:

  • З історії заснування фортеці святої Єлисавети.

  • Цікавими стежками рідної Новоукраїнщини.

  • Загадкові трипільці на території Новоархангельського району.

  • Битва на синіх Водах.

  1. Видатні особистості краю.

  2. Природні чудеса Кіровоградщини.


Хід уроку
І. Організаційний момент.
ІІ. Вступне слово вчителя.

СТЕПОВА ЕЛЛАДА
Повіє вітер з Понту. Скитський степ

Прокинеться, зітхне, і буйна тирса

Зеленим морем знов на нім зросте,

І побіжать зелені хвилі.

Ширша

За синє море встане широчінь.
О земле вічна, ти — одна на світі! —

На небі — глибочіє древня синь,

Внизу — прозора велетенська тінь

Від хмари, що жене південний вітер.
І при балках оселі заквітчав

Вишневий цвіт, розквітлий снігом сонця,—

Твій шлюбний цвіт — та срібная парча…

І чорні очі ваблять крізь віконця.
Ой, вийди в сад, що бджолами бренить,

Поглянь: земля справляє з сонцем шлюби!

Та вдарить час. Мов меч, упаде мить,

І нікому тоді оборонить

Твою весну від вихору і згуби.
Є. Маланюк1
Наш край – обдарована Богом земля. Відомий письменник Євген Маланюк називав Кіровоградщину Степовою Елладою, де безкраї поля з налитими колосами пшениці сягають горизонту.

Плодовита земля подарувала світу таких видатних письменників, як Володимир Винниченко, Юрій Яновський, Євген Маланюк, композитора Юліана Мейтуса. Саме на Кіровоградщині завдяки братам Тобілевичам та Марку Кропивницькому зародився перший український професійний театр. Загалом перерахувати всіх талановитих людей нашого краю просто неможливо.

Славиться наш край таємничими місцями. Тут є і Чорне озеро, оповите віковими легендами, і комплекс доісторичних мегалітичних споруд Монастирище, де кам’яні ансамблі вражають своїми розмірами, а призначення їх і досі достеменно не відоме. У безкраїх полях де-не-де видніються кургани та хрести на козацьких могилах як символи зв’язку сучасників з героїчним минулим нашого краю.

Природа милує око і милозвучними струмками в Каскадах, і багатою флорою та фауною Степового природного заповідника, а місцеві чорноземи славляться на весь світ та демонструються як еталон в Паризькому музеї мір та ваг.

Сьогодні ми здійснимо віртуальну екскурсію по наймальовничіших, найцікавіших куточках нашої області.
ІІІ. Засвоєння нових знань.

Учитель. Починаємо нашу екскурсію з першої експозиції «Символіка Кіровоградської області».

  1. Символіка Кіровоградської області.

Готує група дослідників геральдики.

Опис герба Кіровоградщини

У червоному щиті золотий степовий (скіфський) орел із повернутою вправо головою; над щитом прямокутна синя хоругва з жовтим тризубом, оздоблена по периметру жовтою лиштвою й охоплена декоративними гілками; обабіч щит, обрамований золотим колоссям, знизу — дубовим листям, перевитими синьою стрічкою, закріпленою знизу золотим сувоєм, на стрічці подано золотими літерами девіз: «З добром до людей».

Автори герба — В. Кривенко та К. Шляховий, гасла — В. Сибірцев2.

Найдавнішим відомим державним утворенням, до складу якого входили землі сучасної Кіровоградщини, була Скіфія, яка існувала на території степової та лісостепової зон України з VII по ІІІ століття до н. е. Біля села Кучерівки (нині Знам'янського району) у 1763 році при розкопках Литої Могили (Мельгуновського кургану) виявлено поховання вождя одного зі скіфських племен кінця VII — початку VI століття до н. е. При цьому знайдено золоті прикраси із зображенням степового орла, які і були використані як символ при розробці варіантів герба. При стилізації зображення орла збережено всі основні риси археологічної знахідки.

Значення символів

Орел вважається символом мужності та великодушності, проникливості та справедливості, сили і влади. У дохристиянських уявленнях співвідноситься з небом і світлом (сонцем). У християнській символіці передає ідею вічності праведного життя. В обох випадках знак орла є емблемою духовності. Золотий орел у символах Кіровоградської області символізує рідну землю, спадковість від минулих поколінь та духовне відродження нащадків.

Синя хоругва з тризубом вказує на належність області до України. Золоте пшеничне колосся підкреслює багатство хліборобського краю, золоте дубове листя — могутність і витривалість. Синій, жовтий і червоний (малиновий у прапорі) кольори підкреслюють давні козацькі традиції краю та багатство землі степової України.3
10 січня 2014 року виповниться 75 років з дня створення Кіровоградської області. Вона налічує 21 адміністративний район, 12 міст, із яких 4 – обласного значення, 27 селищ міського типу, 991 сільські населені пункти.


  1. Визначними місцями Кіровоградщини

  • З історії заснування фортеці святої Єлисавети

З історії заснування фортеці святої Єлисавети пропонується переглянути фільм Ю.Митрофаненка «Історія фортеці святої Єлисавети в українському контексті. Петро Калнишевський».

  • Цікавими стежками рідної Новоукраїнщини

І учень (з групи дослідників давніх джерел).
Паралелі між сучасною символікою району

та історичним минулим

Символіка Новоукраїнського району тісно пов'язана з прадавнім минулим краю. Ексампей. Cвященні шляхи. Таку назву мала в часи Великої Скіфії територія між сучасним Кіровоградом та річкою Синюхою.

Саме тут, у сакральному центрі Великої Скіфії, за свідченнями давньогрецького історика Геродота було головне святилище скіфів, від якого в усі кінці держави розходилися Священні Шляхи.

А в околицях сучасного села Рівне Новоукраїнського району Кіровоградської області, біля витоку річки Ексампею (Чорний Ташлик), стояв гігантський бронзовий казан – символ величі і непереможності Скіфії.

Його Геродот причислив до найбільших див світу (2,5 м в діаметрі і вагою 2 тонни). Казан був виплавлений із наконечників стріл, які скіфи здали за наказом царя Арата (Аріанта) у 5 ст. до н.е. з метою перепису населення, яке в цілому склало біля 2 млн. чоловік.4

Тому логічним є зображення на гербі золотого скіфського казана на синьому фоні. На казані в три ряди зображені солярні (сонячні) знаки, скіфський орнамент, подібний до давньогрецької літери «альфа», що асоціюється з ім’ям скіфського царя Аріанта.

На прапорі зображені дві восьмипроменеві зірки, які були одними з головних елементів козацької символіки, сонячне коло та курган як характерна прикмета Новоукраїнського степу. Ці знаки нагадують про належність території до Запорозької Січі. Поєднання жовтої та синьої барв символіки співпадає з кольорами національної символіки України5.

ІІ учень. Глодоський скарб

Готує група археологів

Історія відкриття "Глодоського скарбу" датується дев’ятим червня

1961 р. Саме того дня Володя Чухрій, десятикласник із села Глодоси (Кіровоградщина), повертаючись із колгоспного поля, де він допомагав матері сапати буряки, раптом побачив над головою степового орла, який "пікірував", тримаючи в дзьобі впольованого ховрашка. Хлопець нагнувся за грудкою, щоб кинути нею в птаха — і несподівано … провалився в землю.

Грунт осипався, і перед очима Володі, наче в казці, відкрився скарб: ланцюжки, рештки зброї, стремена, фрагменти посуду, обривки тканини…

Позбиравши все, що ховала земля, Володя Чухрій поніс скарб додому, склав у решето й заховав у погребі під діжкою з квашениною. А в школі розповів про знахідку вчителеві. Той вислухав і порадив написати листа до Кіровограда, директору обласного історико-краєзнавчого музею. Володя так і зробив, але, поки лист ішов до адресата, події у Глодосах почали розгортатися майже за законами детективу.

Чутка про скарб швидко поширилася, і, зрозуміло, чимало цікавих і собі кинулися на берег Сухого Ташлика — а раптом щось іще залишилося в землі?! Довідався про знахідку й дільничний міліціонер капітан Солодєєв, прийшов до Чухріїв і батько Володі, з’ясувавши, що скарб потрапив на "тимчасове зберігання" у льох, передав його служителеві порядку; мовляв, той знає, що в таких випадках слід робити.

А тим часом почав "працювати" Володин лист. Директор музею О.Ноземцева, отримавши сенсаційну звістку, вирушив на місце події, в Глодоси. Проте скарб несподівано зник. Довелося їхати до першого секретаря Хмелівського райкому партії Чередника, який звернувся по допомогу до КДБ.

Володимир Миколайович Чухрій пам’ятає, що обласне управління цієї спецслужби тоді очолював полковник Калюжний, земляк, сам родом із Глодос. Приїхали до дільничого додому, але той розвів руками: звідки мені було знати, що то скарб, а не якісь бляшки? Залишив на подвір’ї, а діти, бавлячись, десь порозтягували.

Допомогла техніка. Коли солдат із металошукачем у руці сів перепочити під хатою, де жив капітан Солодєєв, пролунав "писк" — прилад подав сигнал. Відірвали дошку під дахом, і звідти витягли загорнутий у холошу старих ватяних штанів той самий "глодоський скарб". Настала розв’язка: знахідка Володі Чухрія перекочувала в Київ; археологи цілий місяць вивчали річковий берег; про скарб написали дослідження. Що ж до капітана Солодєєва, то було слідство і був суд — дільничий отримав п’ять років…

Учені встановили що це було поховання дуже багатого і знатного вождя кінця VII ст. або початку VIII ст. н. е.. Обрядова специфіка дає можливість припущення слов'янської приналежності похованого.

Скроневі підвіски й нагрудні прикраси, браслети і персні, деталі піхов кинджала й меча, прикраси вузди — і все це золоте й срібне диво було створене майстрами-ювелірами мало не півтора тисячоліття тому!

Зберігаються прикраси в музеї історичних коштовностей України, який розміщується на території Києво-Печерської лаври. В експозиції виставлено найкоштовнішу частину скарбу, загалом же він, згідно з описом фахівців, налічує понад двісті предметів. Серед них майже сто золотих предметів вагою 2,583 кг та сімдесят срібних (1,026 кг).6

ІІІ учень з групи археологів.

Загадкові трипільці на території Новоархангельського району

Поблизу села Небелівка Новоархангельського району вчені-археологи розкопали й дослідили поселення та храм з вівтарем часів трипільської культури.

Дослідження, проведені в 2009 році спільною українсько-британською археологічною експедицією, показали, що воно існувало наприкінці 5 - на початку 4 тис. до н.е. і в цей час було найбільшим за розмірами населеним пунктом на території Європи, його площа сягає понад 300 гектарів. 2009 року було розкопано рештки одного наземного житла, знайдено фрагмент посудини із намальованим зображенням людини7. У липні - серпні 2012 року українсько-британською експедицією на чолі з ученим-археологом Михайлом Відейком та британським ученим Джоном Чапменом було досліджено залишки трипільського храму - споруди розмірами близько 20х60х8 м. Основа конструкції двоповерхової споруди була виготовлена з дерева, потім обмазана глиною.8

ІV учень з групи дослідників давніх джерел.

Битва на Синіх Водах

У 2012 р. відзначалася 650 річниця перемоги у Синьоводській битві. Скупі джерела (відомо до десятка літописних списків, у яких побіжно згадується про битву) дають лише загальну картину цієї події. З них випливає, що на річці Сині Води поблизу фортеці Торговиця (нині село Торговиця на річці Синюха у Кіровоградській області) великий князь литовський Ольгерд (1345–1377) на чолі війська литовців, білорусів та українців у 1362 році розбив військо трьох татарських мурз — Кутлуг-бея, Хаджи-бея та Дмитра. Ця битва поклала початок звільненню руських земель від монголо-татар. Після неї Велике князівство Литовське включило до свого складу більшість українських князівств, у тому числі Київське та розширило свої кордони аж до Чорного моря і стало найбільшою державою в тогочасній Європі.

Докладний опис Синьоводської битви міститься лише в хроніці польського історика Мацея Стрийковського (XVI століття): «Ольгерд, уклавши на два роки угоду про мир із пруськими та ліфляндськими хрестоносцями, виправився у похід в Дикі Поля проти татар. З ним вирушили також чотири його племінники, сини новогрудського князя Коріата, княжичі Олександр, Костянтин, Юрій та Федір. І коли вони, минувши Канів і Черкаси, дійшли до урочища Сині Води, то побачили в полі велику татарську орду …Один загін вів султан Кутлубах, другий очолював Качибей-Керей, а третім командував султан Дімейтер. Ольгерд, побачивши, що татари готові до бою, вишикував своїх у шість вигнутих загонів, по-різному їх з боків та на чоло розсадивши, так щоб татари, як задумали, не могли їх оточити у звичайних сутичках та заподіяти шкоди стрілами. Татари з шаленим завзяттям розпочали бій, засипавши литву густим залізним градом із луків, сточили кілька сутичок, але завдали мало втрат через правильний її шик та швидке маневрування. А литва з русинами враз з шаблями та списами наскочили на них і в рукопашному бою прорвали лобові частини та змішали їм танці півколом, а інші, особливо новогрудці з Коріатовичами, із самострілів зі стрілами наскочили з боків і довгими списами скидали їх із сідел, наче вітер снопи в бурю. Не змігши довше витримати лобового натиску литви, татари почали мішатися та перелякані тікати в розлогі поля. На побоїщі залишилися вбиті три їхні царки: Кутлубах, Качибей (від імені якого назване Качибейським солоне озеро в Диких Полях дорогою до Очакова) і султан Дімейтер та разом з ними дуже багато мурз і уланів...»

Під час відвоювання українських земель Ольгерд і його прибічники проявили політичну мудрість. Вони здобули довіру місцевого населення, намагаючись не ставити себе вище від місцевих феодалів, шанувати місцеві звичаї та культурні надбання українського народу, навіть більше — вони цілком свідомо переймали його культуру, намагалися використати її здобутки в усіх сферах життя.9

  1. Видатні особистості краю.

Готує група енциклопедистів.

Багата наша земля і талановитими людьми. Прославляють нашу батьківщину письменники і драматурги, художники та музиканти, конструктори, учені та навіть астронавти.

Так, уродженець Єлисаветграду, Володимир Кирилович Винниченко, відомий далеко за межами України прозаїк, драматург, художник та громадський діяч, народився 26 липня 1880 року в селянській родині. Його літературна спадщина — золотий фонд України. Він — автор першого українського фантастичного роману «Сонячна машина» (написаний у 1922–1924 рр.,). Появу перших його творів вітали Іван Франко і Леся Українка. 1902 р., в «Киевской старине» з'являється його перша збырка «Краса і сила». М. Жулинський підкреслював: «Жоден український письменник першої третини ХХ ст. не мав такої величезної слави, такої читацької популярності, такої кількості видань своїх творів, як Володимир Винниченко». Помер геній слова 6 березня 1951року в Мужені, Франція, перебуваючи у вимушеній еміграції на тлі сталінської агресії в Радянському Союзі10.

Іншим не менш відомим літератором, вихідцем Кіровоградщини, є Євген Маланюк. Народився майбутній письменник, поет, культуролог-енциклопедист, публіцист, літературний критик 1 лютого 1897 року в селищі Архангород, яке розташувалося над річкою Синюхою (тепер місто Новоархангельськ). Творча спадщина поета, визнаного за українського класика, розмаїта ідейно та тематично. Збірки поезій та есе були видані в багатьох містах Європи й Америки.

Помер Є. Маланюк 16 лютого 1968 року в Нью-Йорку, і похований на кладовищі в Саут-Баунд-Бруці в Нью-Джерсі. Уже після смерті письменника у мюнхенському видавництві «Сучасність» з'явилася впорядкована ним самим збірка поезій «Перстень і посох» (1972), що стала його лебединою піснею.

Щорічно відбувається нагородження літераторів Кіровоградської області премією імені Євгена Маланюка за високохудожні твори, спрямовані на ствердження гуманістичних ідеалів, збагачення історичної спадщини народу, державотворення та демократизацію суспільства11.

Ще однією перлиною кіровоградської літературної творчості та зразком учителювання є Василь Сухомлинський, який народився 28 вересня 1918 року в с. Василівці (нині Онуфріївський район Кіровоградської області). Уже в 17 років він став вчителем заочної школи недалеко від рідного села. Усе своє життя пропрацювавши педагогом, він цілеспрямовано формував у кожного вихованця вміння бути маленьким філософом, осмислювати світ через красу природи. Василь Олександрович написав 48 монографій, понад 600 статей, 1500 оповідань і казок для дітей. Його книги виходили і виходять масовими тиражами в багатьох країнах світу (Росії, Німеччині, Японії, США, Канаді, Китаї та ін.). Він став визнаним класиком педагогіки ХХ ст. Помер Василь Сухомлинський 2 вересня 1970 року на 51 році життя12.

Славиться наш край і музичними надбаннями. Відомий український радянський композитор, народний артист України
Юлій Мейтус народився 28 січня 1903 року в м. Єлисаветград. Митець вважається фундатором української радянської опери, він є автором 17 різноманітних за жанрами опер, також значне місце в його творчості займає вокальна музика — він є автором близько 300 романсів на слова Лесі Українки, І.Франка, Т. Шевченка, В. Сосюри, А. Малишка, П. Тичини, Д. Павличка, О. Пушкіна, та інших. Багато інструментальних та хорових творів написано для дітей. 2 квітня 1997 року в м. Київ Юлій Мейтус помер. У 1999 році на честь композитора названа одна з вулиць Києва13.

Уперше український професійний театр було засновано 1882 року в Єлисаветграді за сприяння братів Тобілевичів, їх сестри Марії та Марка Кропивницького. Після довгих років боротьби корифеїв українці одержали можливість ставити вистави українською мовою. При всіх обмеженнях та умовностях (перед кожною українською виставою мусила відбутися російська) цей крок міністерства внутрішніх справ все-таки легалізував український театр. Скрізь, де українські актори давали вистави, вони мали незмінний успіх14.

Відома Кіровоградщина й художниками. Олександр Олександрович Осмьоркін народився в Єлисаветграді 8 грудня 1892 року. У ранніх роботах художника (переважно натюрмортах) домінують кубістичні мотиви й предметна зосередженість («Натюрморт з бандурою», 1920; «Натюрморт з черепом», 1921), а в пізніших полотнах митця панівною стає саме кольорова експресія, при тому, що час від часу художник творить релістичні полотна. За вільний стиль творчості митець зазнає серйозних утисків від влади, йому було заборонено приймати замовлення, продавати свої твори, проти нього розпочато судовий процес, який затягнувся до 1952 року. Помер Олександр Осмьоркін 25 червня 1953 року. Похований на Ваганьковському цвинтарі в Москві15.

Народний художник СРСР, лауреат Державної премії СРСР, лауреат міжнародної премії ім.М.Шолохова, дійсний член Російської Академії мистецтв, Петро Павлович Оссовський народився в с. Мала Виска на Кіровоградщині 18 травня 1925 року. І хоча у Малій Висці прожив лише шість перших років, саме її вважає своєю «землею обітованою», адже, за словами художника, вона — "моя Вкраїна - Україна". Петро Павлович Оссовський вважається основоположником так званого «суворого стилю» в мистецтві, для якого характерні декоративність, узагальнення форми, відсутність нюансів та монументальність. Для творчості художника також характерна робота серіями. Широко відомі його цикли, присвячені Кубі, Мексиці, Чехії, Словаччині, Псковській землі, Московському Кремлю та інші. Нині художник живе і працює в Москві16.

Багата Кіровоградська земля і науковцями. Мацієвич Левко Макарович, український корабельний інженер, суднобудівник, автор проектів кораблів, підводних човнів, протимінних заслонів, морських аеропланів тощо, перший український авіатор, громадський і політичний діяч, народився 1 (13) січня 1877 року в с. Олександрівка Чигиринського повіту Київської губернії (нині Кіровоградська область). Загинув в авіакатастрофі під час польоту над Комендантським полем поблизу Санкт-Петербурга на очах десятків тисяч глядачів, ставши таким чином першою жертвою російської авіації17.

Перший український космонавт також родом із Кіровоградської області. Попов Леонід Іванович, двічі Герой Радянського Союзу, народився 31 серпня 1945 року в місті Олександрія Кіровоградської області. Здійснив 3 космічні польоти. Космонавту в його рідному місті Олександрія було встановлено пам'ятник на площі, названій у його честь. Леонід Іванович зараз мешкає в місті Москва.

Уродженцем нашої області є ще один космонавт, Юрій Іванович Маленченко, який народився 22 грудня 1961 у м. Світловодськ Кіровоградської області. У космосі побував чотири рази. Інструктор-космонавт-випробувач 1-го класу Роскосмосу, 308-й космонавт у світі, 78-й космонавт Російської Федерації. Герой Російської Федерації та Національний Герой Казахстану. Любов до своєї професії покликала Юрія Івановича навіть одружитися в космосі.

  1. Природні чудеса Кіровоградщини.

Вчитель. Далі ми помандруємо по унікальним куточках нашого краю, які зачаровують своєю первозданною красою та загадковістю. Урочище «Касади», Козацький степ, урочище «Монастирище» та Чорний ліс були віднесені до переліку ста найкращих природних чудес України.

  • Урочище « Каскади»

В околицях Злинки Маловисківського району – екзотичний куточок первісної природи, що радує відвідувачів справжніми водоспадами, які шумно збігають між величезних гранітних брил.

Час утворення цього, майже «марсіанського» ландшафту біля

2 мільярдів років тому, коли на планеті тільки почали формуватися континенти, активно діяли вулкани і, мов величезні коржі, затвердівали потоки лави, а в теплих водах зароджувалися перші живі організми. За словами очевидців, що раніше відвідували ці місця, на стінах гранітних брил і печер, нині затоплених, можна було побачити загадкові знаки і письмена, які, можливо, були виконані скіфськими жерцями. Можливо, тут було одне із скіфських святилищ.18

  • Степи Кіровоградщини

Урочище „Козацький степ” репрезентує малозбережені на теренах держави рослинність степів та представників тваринного світу. Серед мальовничих степів Кіровоградщини часто можна побачити кургани кочовиків та кам’яні хрести на козацьких могилах. Так біля села Савівка Петрівського району Кіровоградської області стоїть один із таких хрестів. Напис на ньому засвідчує, що «тут почиває Раб Божий Сава Самодрига Капітан Військ Запоріжжя, представився 1783 року». У селі Аврамівка біля Кіровограда на великому пагорбі посеред села стоїть інший кам’яний хрест, датований 1794 роком. Старожили згадують, що ніби тут похований козак, якого було виселено з Чернігівщини за непокору царській владі. Також хрести, датовані кінцем 17 - поч. 18 ст. збереглися біля містечка Бобринець, сіл Іскрівка, Трояново, Плетений Ташлик. Ці мовчазні свідки минулого нагадують нам про героїчне минуле наших предків.19

  • Чорний ліс та Чорне озеро

У годині їзди від Кіровограда в Чорному лісі розташоване унікальне озеро, глибину якого досі виміряти не вдалося. І влітку, і взимку вода в Чорному озері, яке насправді називається Берестувате, абсолютно холодна. Головна «пам’ятка» водойми – золотий карась, який нібито тут водиться. Кажуть, ця риба сліпа, а тому, хто її зловить або хоча б побачить, відкриється шлях до скарбів, похованих на самому дні. І ще один феномен озера – так звані плаваючі острови. Це невеликі ділянки суші з травою і деревами, вони постійно мігрують і міняють своє місце розташування. На них цвітуть орхідеї, яких, до речі, немає більше ніде в степовій Україні.

Озеро має і свої легенди. Про турецьку агу, який, втікаючи від козаків, загубив в озері золоту карету, та про хана Керім-Гірея, котрий після спустошливого походу на Україну 1768 року спішно відступав після невдалої спроби захопити фортецю святої Єлизавети і нібито втопив у озері частину награбованих скарбів.20

  • Монастирище

У ста кілометрах від Кіровоградана березі Інгулу між селами Інгульське та Завутрово в Устинівському районі є знахідка археологів – ландшафтний комплекс «Монастирище», який є дохристиянською культовою спорудою. Тут можна побачити жертовники з язичницькими символами на каменях. Це місце тепер називають кіровоградським Стоунхенджем. Уся споруда вимощена величезними прямокутними кам’яними блоками і за формою нагадує зрізану піраміду з плоским верхнім майданчиком. Особливо вражають розміри кам’яних блоків. У центрі урочища - велика овальна скеля висотою 13 м. довжиною - 50 м та шириною - 20 м.

Мешканці навколишніх сіл вважають це місце магічним і вірять у цілющу силу прадавніх каменів.21

ІV. Узагальнення та систематизація знань.

Учитель. Отже, ми сьогодні побували в наймальовничіших куточках Кіровоградщини, познайомились із талановитими земляками.

  • Про що говорилося на уроці?

  • Що нового дізналися?

  • Про що хотіли б дізнатися більше?

  • Який висновок можна зробити з того, що ми дізналися про свій рідний край?


(Як варіант, на підсумковий етап можна провести історичну вікторину «Мій рідний край, Елладо Степова»).
Учитель.

Є багато країн на Землі

В них озера, річки і долини .

Є країни, великі й малі,

а найкраща - завжди Батьківщина.
Є багато квіток запашних,

Кожна квітка красу свою має.

Та гарніші завжди поміж них

Ті, що квітнуть у рідному краї.
V. Домашнє завдання. Створити експозицію у вигляді фотографій «З любов'ю до рідної землі», присвячену своїй малій батьківщині.
Використана література:

  1. А. Сухомлинская, О. Сухомлинская. В. Сухомлинский: Библиография. — К.: Рад. шк., 1987. — 255 с.

  2. Б. Кузик, В. Білошапка. Кіровоградщина: історія та сучасність центру України: В 2 т. – Дніпропетровськ: АРТ-ПРЕС, 2005. – Т. 2. – 452 с.

  3. В. Босько. Петро Оссовський: "Моя батьківщина - Мала Виска" / В. Босько // Народне слово. - 2002. - 7 грудня. – с. 73.

  4. В. Кривенко, В. Сибірцев. Символіка адміністративних районів та міст обласного значення Кіровоградщини. – Кіровоград: РА «Антураж А», 2004. –36 с.

  5. В. Панченко. «Я — кривавих шляхів апостол»: Євген Маланюк у ролі «українського Фройда» // Український тиждень. — 12 лютого 2012, № 6 (223). – с. 12.

  6. К. Кінаш, Сегеда. Битва на Синіх Водах, або Чому над Києвом тепер хрести, а не півмісяці. Режим доступу:[http://intour.com.ua/n-44/p-25/atc-1247/].

  7. Л.Сивак. Про таємниці Трипілля - однієї із найдавніших цивілізацій світу. Перший Національний канал, 19 серпня 2012. Режим доступу: [http://1tv.com.ua/uk/news/2012/08/19/25649].

  8. Н.Кравченко. На Кіровоградщині археологи виявили трипільську «концертну залу». 13 серпня 2012. Режим доступу: [http://kirovograd.comments.ua/article/2012/08/13/140953.html].

  9. О. Босий «Золотими стежками Ексампею», м. Кіровоград. Режим доступу[http://kvis.jimdo.com/ініціативи-та-проекти/кіровоградщина-степова-україна/].

  10. С. Процюк. Маски опадають повільно. Роман про Володимира Винниченка. — К.: Видавничий центр «Академія», 2011 . — 304 с.

  11. Ю. Малышев. С. Мейтус. Очерк творчества, М., 1962. – 156 с.

  12. Український Ікар // День, № 180, 4.10.2002.

  13. Час корифеїв. 125 років тому було створено перший професійний український театр. Газета «День», № 219, 14 грудня 2007 року.

  14. Офіційна веб-сторінка Меморіального музею Олександра Осмьоркіна в Кіровограді. Режим доступу:

[http://wiki.library.kr.ua/index.php/Осмьоркін_Олександр_Олександрович]

  1. О. Иващенко.Загадки языческого капища.Кировоград -ГородОК.Номер журнала: №7.Апрель 2008. Режим доступу: [http://vseok.org.ua/yrochishe_7_statja]

  2. http://uk.wikipedia.org/wiki/Герб_Кіровоградської_області

  3. Маланюк Євген :: СТЕПОВА ЕЛЛАДА. Клуб поезії. Режим доступу: [http://www.poetryclub.com.ua/metrs_poem.php?poem=1761]

  4. А.Левінська. З Днем народження, Кіровоградщино. Режим доступу: http://novosti.kr.ua/index.php/analytics/17708-z-dnem-narodzhennia-kirovohradshchyno-z-dnem-narodzhennia-kirovohradshchyno




1 Маланюк Євген :: СТЕПОВА ЕЛЛАДА. Клуб поезії. Режим доступу: [http://www.poetryclub.com.ua/metrs_poem.php?poem=1761]


2 В. Кривенко, В. Сибірцев. Символіка адміністративних районів та міст обласного значення Кіровоградщини. – 2004. – РА «Антураж А». – с. 6

4 О. Босий «Золотими стежками Ексампею», м. Кіровоград. Режим доступу:[http://kvis.jimdo.com/ініціативи-та-проекти/кіровоградщина-степова-україна/].

5 В. Кривенко, В. Сибірцев. Символіка адміністративних районів та міст обласного значення Кіровоградщини. – 2004. – РА «Антураж А». – с. 26

6 О. Босий «Золотими стежками Ексампею», м. Кіровоград. Режим доступу: [http://kvis.jimdo.com/ініціативи-та-проекти/кіровоградщина-степова-україна/].

7 Л.Сивак.Про таємниці Трипілля - однієї із найдавніших цивілізацій світу. Перший Національний канал, 19 серпня 2012 . Режим доступу: [http://1tv.com.ua/uk/news/2012/08/19/25649].

8 Н.Кравченко. На Кіровоградщині археологи виявили трипільську «концертну залу».

13 серпня 2012. Режим доступу: [http://kirovograd.comments.ua/article/2012/08/13/140953.html].

9 Сегеда, К. Кінаш. Битва на Синіх Водах, або Чому над Києвом тепер хрести, а не півмісяці. Режим доступу: [http://intour.com.ua/n-44/p-25/atc-1247/].

10 Процюк С. Маски опадають повільно. Роман про Володимира Винниченка. — К.: Видавничий центр «Академія», 2011 . — с. 42.


11 Володимир Панченко. «Я — кривавих шляхів апостол»: Євген Маланюк у ролі «українського Фройда» // Український тиждень. — 12 лютого 2012, № 6 (223). – с. 12.

12 А.И. Сухомлинская, О.В. Сухомлинская. В. А. Сухомлинский: Библиография. — К.: Рад. шк., 1987. — с. 37.

13 Малышев Ю. Ю. С. Мейтус. Очерк творчества, М., 1962. – с. 19.

14 Час корифеїв. 125 років тому було створено перший професійний український театр. Газета «День», № 219, 14 грудня 2007 року.

15 Офіційна веб-сторінка Меморіального музею Олександра Осмьоркіна в Кіровограді.

16 Босько В. Петро Оссовський: "Моя батьківщина - Мала Виска" / В. Босько // Народне слово. - 2002. - 7 грудня. - с. 2

17 Український Ікар // День, № 180, 4.10.2002.

18 О. Босий «Золотими стежками Ексампею», м. Кіровоград. Режим доступу[http://kvis.jimdo.com/ініціативи-та-проекти/кіровоградщина-степова-україна/].

19 О. Босий «Золотими стежками Ексампею», м. Кіровоград. Режим доступу[http://kvis.jimdo.com/ініціативи-та-проекти/кіровоградщина-степова-україна/].

20 О. Босий «Золотими стежками Ексампею», м. Кіровоград. Режим доступу[http://kvis.jimdo.com/ініціативи-та-проекти/кіровоградщина-степова-україна/].


21 О. Иващенко.Загадки языческого капища.Кировоград -ГородОК.Номер журнала: №7.Апрель 2008. Режим доступу[http://vseok.org.ua/yrochishe_7_statja]


поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Н аказ № по Вельбівненській зош І-ІІІ ступенів від 1 0 201 4 р. Про...
...

Навчальна програма курсу за вибором „Етногеографія” для загальноосвітніх...
...

Випускна робота Інтерактивні методи навчання на уроках історії та правознавства
А здорова, жива допитливість буває лише тільки за умови гарного настрою. Коли ж примусом забивають голову знаннями, вони тільки гнітять...

Урок-дослідження (з використанням інтерактивних технологій)
Лихоносова Світлана Миколаївна учитель географії та біології, учитель-методист, Відмінник освіти України, нвк «Школа-ліцей інформаційних...

Освіти педагогічних працівників черкаської обласної ради
Малигіна Л. М., учитель світової літератури, спеціаліст вищої кваліфікаційної категорії, учитель-методист, Черкаського колегіуму...

Методичні рекомендації та завдання з підготовки школярів до участі...
Комплект олімпіадних завдань охоплює програмовий матеріал з різних розділів курсу історії України та Всесвітньої історії за попередні...

Уроки з курсу історії стародавнього світу Урок № Тема: «Вступ. Що...
Мета: Сформувати уявлення учнів про періодизацію історії та відлік часу. З'ясувати особливості епохи стародавнього світу як першого...

Вперше в Україні Курс за вибором
Кривошия Олександра Петровича та директора колегіуму Зайковської Олени Анатоліївни. Жінки Козацької України практично “невидимі”...

Навчальна програма для загальноосвітніх навчальних закладів Історія України. Всесвітня історія
Оскільки пропедевтичний курс історії є самостійним курсом І не пов'язаний структурно з курсами історії, що вивчають з 6-го класу,...

Навчальна програма для загальноосвітніх навчальних закладів Історія України. Всесвітня історія
Узгодження тем обох курсів здійснюється вчителем під час календарного планування таким чином, щоб процеси, явища І події вітчизняної...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




g.ocvita.com.ua
Головна сторінка