Пошук по сайту

Географія  лекції  Курсова робота  Рефераты  

«Історія та сучасність сплелись цими вулицям…»

«Історія та сучасність сплелись цими вулицям…»





Всеукраїнська історико – географічна експедиція

учнівської молоді

«Історія міст і сіл»
Напрямок: розробка 1-5 денного туристко-краєзнавчого маршруту або екскурсії

Тема: «Історія та сучасність сплелись цими вулицям…»
Виконавці:

Корнієнко Тетяна Андріївна,

Сонічев Олександр Євгенович,

Ягудіна Катерина Олексіївна

Харківська загальноосвітня

школа І – ІІІ ступенів №70

Харківської міської ради

Харківської області

9 – А клас

Керівник: Козека Ірина

Іванівна, вчитель географії
Харків

2013

Анкета

Місто: Харків

Навчальний заклад: Харківська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів №70 Харківської міської ради Харківської області

Клас: 9 А

Назва гуртка: туристсько - краєзнавчий

ПІБ учасників: Корнієнко Тетяна Андріївна, Сонічев Олександр Євгенович, Ягудіна Катерина Олексіївна

ПІБ керівника групи: Козека Ірина Іванівна

Контактний телефон: 93 - 51 - 39

Вступ

Наша оглядова екскурсія багатопланова, вона пов’язана з історією Орджонікідзевського району міста Харкова, який розташований у південно-східній частині міста. Його площа - 33,4 кв. км, кількість населення – 157 900 чоловік. Ми використовуємо сучасний та історичний матеріал, який було зібрано членами туристсько – краєзнавчого гуртка. Екскурсія ґрунтується на показі різноманітних об'єктів (пам'яток історії і культури, будинків і споруд, природних об'єктів, місць відомих подій, промислових підприємств тощо). У ХЗОШ №88 можна відвідати Меморіальний музей Героя Радянського Союзу О.Г.Зубарєва, у ХЗОШ №113 знаходиться музей Бойової Слави. Музей будинку культури заводу ХТЗ зберігає пам’ять про історію підприємства та району. Усе це дає змогу розширити загальне уявлення про наш район.

Мета:

Прищеплювати учням почуття любові та виховувати турботливе ставлення до рідного краю, шанобливе ставлення до його історії, спонукати до вивчення його історії, історії своєї родини.

Завдання:

  1. Зацікавити дітей вивченням історії рідного краю, міста, вулиці, родини.

  2. Розкрити екскурсійні можливості рідного району міста.

  3. Залучити до краєзнавчої роботи учнів.

  4. Сприяти розвитку активної життєвої позиції.

Екскурсія розрахована на дітей шкільного віку. Це пішохідна екскурсія, яка не потребує додаткових транспортних засобів. Наш район має чудовий вигляд у будь-яку пору року, але перевагу слід відати теплому періоду, коли можна побачити красу цвітіння та буяння зелені.

Схема маршруту:

1. Заводоуправління ХТЗ;

2. Проспект Орджонікідзе;

3. Станція метро «Тракторний завод»;

4. Залізнична станція «Лосєве»;

5. Парк культури та відпочинку ім. Маяковського;

6. Будинок № 20 по вул. Миру;

7. Районний РАГС, нічний клуб «Бадіс»;

8. Районний суд, школа № 113;

9. БК ХТЗ;

10. вулиця Франтишека Крала;

11. ПДЮТ «Істок»;

12. Храм священномученика Олександра;

13. Олександрівський сквер
У кожної людини є Батьківщина – край, де він народився і де все здається особливим і неповторним. Усе в ньому до болі знайоме, і хоча частенько ніколи зупинитися, оглянутися, бувають миттєвості, коли свій дім стає дорожчим за все на світі, і тоді щастям для нас є батьківська оселя, вулиця, місто…

Місто Харків засноване ще 1654 року, стрімко росло, заселялося, розвивалось. Тепер на місці невеликої фортеці височить велетенський мегаполіс, поділений на дев’ять адміністративних районів: Жовтне́вий, Ле́нінський, Дзержи́нський, Ки́ївський Червонозаводськи́й, Орджонікі́дзевський, Моско́вський, Комінте́рнівський, Фру́нзенський.

Ми здійснимо подорож одним з районів міста, Орджонікадзевським,

В душе заиграет волшебная лира,

Район ХТЗ о весне запоёт.

Средь зелени майской, на улице Мира

Душа отдыхает от серых хлопот.

Здесь тихо, спокойно, с моментом рассвета

Строка здесь находит свою благодать.

Увидим мы здесь всё, что нужно поэту:

Скамеечку в парке, перо и тетрадь.

Приветствуя облик отрады крылатой,

Тепло улыбаются здесь небеса.

Легко подбираются рифмы к закату,

И птицы поют здесь на все голоса.

Здесь молния зла никогда не сверкала,

И улицы тихие мчат от забот –

Второй Пятилетки, Франтишека Крала,

Проспект Косиора стремится вперёд.

К зелёной листве прикоснёмся рукою,

И радость подпишет свой добрый указ.

Район ХТЗ, словно остров покоя,

Бесшумно смеётся и радует глаз.

Артур Курдиновский «ХТЗ»

У лютому 2012 року Орджонікідзевському району виповнилося 75 років. Район має розвинену інфраструктуру, мережу навчальних закладів, парки та зони відпочинку. Давайте поринемо в історію створення району.

Не дієзи цвітуть, не бемолі -

Це залізо залізо гризе,

То в безлюдному, дикому полі

Корпусами стає ХТЗ.

Павло Тичина

З середини 30-х років у Радянському Союзі починається реалізація державної програми, метою якої була індустріалізація країни. Приблизно за 8 кілометрів від тодішнього Харкова, біля залізничної станції Лосєве (Ця станція була відкрита в 1895 році при будівництві Харківсько-Балашівської залізничної дороги. У 1978 році платформи станції Лосєве були перенесені до виходів станції метро Тракторний завод) починається будівництво тракторного заводу. Разом з ним починається будівництво соцмістечка «Новий Харків» (нині Орджонікідзевський район).[4]

«Соцгород – это законченный механизм, продуманный и рассчитанный от начала до конца… строится с приближением к максимальному комфорту для обслуживания населения при условии равенства этого обслуживания и исключения контраста роскоши и бедности,» - таке визначення наведене в проектних документах.

Будівництво заводу і соцмістечка відбувалося одночасно, оскільки для будівництва промислового гіганта необхідно було запросити велику кількість спеціалістів різних професій та кваліфікацій. Отже, будівництво було поділено на дві основні частини (Промбуд і Житлобуд, розташовані перший - на північ, а другий – на південь від залізничної колії). Таке розташування збереглося і донині.

Завод у роботу було пущено 1931 року, а вже 1 жовтня з конвеєра ХТЗ зійшли перші колісні трактори.

На мітингу, присвяченому пуску заводу, були присутні 25 тисяч чоловік. На відкриття ХТЗ прибув перший секретар ЦК КП/б/У С.В. Косіор, голова ВЦКу Г.І. Петровський, письменник Д. Бідний, А. Безіменський. ЦК ВКП/б/ прислав вітання будівникам і робітникам підприємства. Заводу було присвоєне ім'я Серго Орджонікідзе, одного з ініціаторів його будівництва. Пам'ятник Серго роботи скульптора С. Тоідзе встановлено в 1956 році на площі перед головним адміністративним корпусом заводу.

Ріс тракторний завод, будувалися такі промислові гіганти: Харківський верстатобудівний завод, Державний підшипниковий завод, завод «Електроважмаш», зростало містечко «Новий Харків». Спершу з Харковом містечко сполучалось автобусами, але таке сполучення не задовольняло потреб людей, які працювали на ХТЗ. Тому харківські трамвайники прискорили прокладання колії між містом Харковом і ХТЗ, 15 вересня 1931 року почала діяти трамвайна гілка, яка сполучила «Новий Харків» з Харковом. [4]

У лютому 1936 року було створено новий адміністративний район Харкова – Орджонікідзевський.

На початку 60-х років у Харкові велася масова забудова жилих районів. Населення досягло 1 млн. людей. У результаті чого виникла транспортна проблема. Будівництво нових трамвайних або тролейбусних ліній не вирішувало проблеми. Єдиним виходом було будівництво метрополітену.

23 серпня 1975 року відкрили рух на пусковій дільниці з 8-ми підземних станцій: «Вулиця Свердлова» («Холодна Гора»), «Південний вокзал», «Центральний ринок», «Радянська», «Проспект Гагаріна», «Спортивна», «Завод імені Малишева» і «Московський проспект». Лінія отримала назву Свердловсько-Заводська (Холодногірсько-Заводська). Вона пройшла через все місто з заходу на схід, поєднала 3 залізничні вокзали Харкова (Південний, Левада, Балашовка) і автовокзал. 11 серпня 1978 року ця лінія була подовжена на схід ще на 5 підземних станцій: «Комсомольська» («Маршала Жукова»), «Імені Радянської Армії», «Індустріальна», «Тракторний завод» і «Пролетарська». Холодногірсько-Заводська лінія метро має свої таємниці та легенди. Наприклад, існує легенда, що в тунелях метро можна зустріти привида, хто він, чому не може знайти спокою, ніхто не знає. Робітники метро розповідають, що після закриття на станції «ХТЗ» в тунелі камера зафіксувала людину. Охорона станції після довгих пошуків не знайшла порушника. Після перегляду відео спеціалістами стало зрозуміло, що тунелями блукає привид.

Багато вулиць Орджонікідзевського району носять імена визначних подій та великих людей, доля яких в різні часи була пов’язана з Харковом та районом.

Від пам’ятника Серго Орджонікідзе, біля заводоуправління, бере свій початок проспект Орджонікідзе, який виник на початку 30-х років, коли почалось спорудження тракторобудівного заводу. 1931 було завершено будівництво одного з перших на перетині проспекту та вулиці Миру будинків під номером 20. Подальша розбудова проспекту Орджонікідзе відбувалося в роки довоєнних п’ятирічок. Тоді тут з'явилися споруди школи, лікарні, кінотеатру, райвиконкому та інші. [1]

З будівництвом ХТЗ постало питання, як відділити виробництво від будинків, жилих кварталів. Так 1930 році було закладено парк ім. В.В. Маяковського, зелена зона, що захищала жилий масив від викидів виробництва і була місцем відпочинку заводчан. Пізніше в парку з'явилися каруселі, атракціони.

Цікава історія та зовнішній вигляд будинку № 20. Основним завданням архітекторів та будівників соцмістечка було створити для працівників заводу житло, яке б забезпечувало всі потреби. Так на перетині проспекту Орджонікідзе та вулиці Миру виріс будинковий комплекс, який займає весь квартал, на першому поверсі були розташовані магазини, бібліотека, аптека, ательє. Жилий квартал було збудовано у вигляді єдиного цілого (всі будови були поєднані між собою критими переходами), це дозволило придати комплексу неповторного вигляду. [1]

На фасаді будинку досі збереглися термометр та меморіальна дошка «Аптека № 5. Открыта 11 марта 1939 года». Також досі працює бібліотека імені. А. П. ЧЕХОВА, де на початку тридцятих років минулого століття, коли Харківський тракторний завод ще набирав сили, пролунав заклик до обдарованої молоді. Зібралась велика літературна студія «Нива», якою в різні роки керували ентузіасти літературної справи: відомий Харківський критик Григорій Гельфандбейн , відомий поет-фронтовик Зельман Кац.Підтримку молодим літераторам надавала заводська газета «Темп». Вмхованцями «Ниви» ХТЗ були робітники різних цехів, спеціальностей, серед них Ігор Муратов (удостоєний Державної премії СРСР),Леонід Вишеславський, Вадим Собко,Степан Крижанівський, Володимир Кашин( удостоєні Державної премії СРСР , премії імені Т.Г.Шевченка),Петро Альошкін (майбутній секретар Спілки письменників Росії, книговидавець), Яків Городський (майбутній професіональний письменник), Ольга Волович, Володимир Муровайко, Андрій Коновко, Іван Мироненко, Володимир Глєбов, Ірина Полякова (відомий журналіст) , Олексій Андренко,(  нині відомий актор Харківського театру музичної комедії, Вячеслав Братух (кінематографіст), усіх вихованців важко перерахувати.

Оскільки планувалося, що працівники заводу повинні якомога більше часу приділяти праці та відпочинку, у квартирах не були передбачені кухні. Так були збудовані клуби-їдальні для робітників ХТЗ (будинки-близнюки в стилі конструктивізму). Зараз в цих будівлях розташовується районний РАГС (провулок Миру, 3) та нічний клуб «Бадіс» (проспект Фрунзе, 6). Архітектори – А.Е. Аль та А.І. Тарусо. Після реконструкції в наш час за проектом архітектора А.І. Данильченко і художника Ю.І. Самохвалова, будинок зберіг свій вигляд. Автором вітражів є художник І.П. Міцкевич.

Поруч також були побудовані дитячі садки. Бригада архітекторів під керівництвом П.Альошина збудували дитячі ясла на вулиці Бекетова та на вулиці 17-го Партз’їду (1930 - 1932). Нині в одному з будинків розташована районна СЕС, в іншому тубдиспансер.

Фашистська окупація принесла селищу тракторобудівників великі руйнування. Гітлерівці зруйнували 138 будинків, пошкодили водогін, енергосистему. Під час окупації на території району фашисти облаштували так звані душогубки, до яких звозили євреїв, військовополонених, членів підпільних організацій. Тіла загиблих вивозили до Дробицького Яру, де знаходиться меморіальний комплекс. Визволення району було кровопролитним, 13 серпня 1943 57-а армія звільнила селище Рогань [1], що знаходилося за тодішньою межею міста, а 7-а гвардійська армія в той же день частково-ізольований від міста Орджонікідзевський район (селище ХТЗ), взявши станцію Лосєве. Згодом на території району було організовано військовий госпіталь, в якому перебував один із визволителів міста, командир чеської бригади Франтишек Крал. Це була похмура і зосереджена людина. Гострий погляд, обличчя без посмішки. Але мало хто знав, що цей суворий велетень мав душу поета і гаряче серце. Франтишек Крал писав вірші, але вони майже не збереглися. [5]

И робкий станет львом

В сражении с врагом,

Коль рядом друг.

Мы выполним присягу.

Мы с красной армией

Плечом к плечу идем,

И наш девиз:

«Вперед! Назад — ни шагу!»

Франтишек Крал «Марш чехословацких воинов»

1 мая 1942 года
Безстрашний воїн з душею поета – таким його запам’ятала історія.

Район не забув імені одного зі своїх визволителів і одна з вулиць названа на честь Франтишека Крала, на будинку № 43/21 на цій вулиці встановлено меморіальну дошку.

Також на проспекті Орджонікідзе, 6 розташований будинок культури ХТЗ, відкритий в листопаді 1967 року, в 1991 році його перейменовано в будинок культури та техніки ХТЗ. В будинку культури відбувалися святкові концерти, фестивалі для робітників ХТЗ. працювали різноманітні гуртки для дітей, самодіяльність У цих стінах народилися творчі колективи, відомі не тільки в Харкові, Україні, а й за її межами, учасники та переможці різноманітних конкурсів. Заслужена хорова капела УРСР, оркестр народних інструментів, народний ансамбль танцю «Буревісник», народний український хор «Візерунок».

На проспекті Орджонікідзе в будинку №7 розташований Орджонікідзевський районний суд. У 30-ті роки там знаходився районний комітет ленінського комуністичного союзу молоді України. У 1941 році в ньому працював один з організаторів Харківської підпільної комсомольської організації, Герой Радянського Союзу Олександр Зубарєв.

У далекому 1935-му році на проспекті Орджонікідзе відкрила двері нова школа для дітей тракторобудівників, школа № 113, до неї перейшла частина учнів фабрично-заводської школи № 80.

Проспект Орджонікідзе перетинає проспект Косіора, який носить ім'я генерального секретаря Комуністичної партії України, заступника голови уряду СРСР. На проспекті розташовані Будинок дитячої та юнацької творчості «Істок», храм священномученика Олександра, Олександрійський парк, будинок побуту.

Будинок дитячої та юнацької творчості «Істок» був заснований у 1972 році як районний Палац піонерів. Назву "ІСТОК" він отримав у 1996 році за ініціативою педагогів та вихованців. ІСТОК - абревіатура: І - ініціатива, С - самодіяльність, Т - творчість, О - освіта, К - культура. Структура палацу розроблена згідно зі специфікою роботи з дітьми, складається з окремих функціональних зон і груп приміщень у відповідності до проводжуваної роботи (політико-масова, юнацька, в області технічної та художньої творчості). Планування прилеглої території виконувалося з площею парадів, ігровими і спортивними майданчиками та іншими спорудами. Також передбачена башта-обсерваторія. Тобто діти мали можливість змістовно проводити вільний час.

Біля палацу дитячої та юнацької творчості на проспекті Косіора збудовано храм Святого священномученика Олександра, архієпископа Харківського. У 1999 році було освячено місце і споруджено хрест. У листопаді 2001 року було відкрито нижній храм, а в листопаді 2004 року було освячено верхній храм в ім’я святого священномученика Олександра, архиєпископа Харківського. Поблизу храму було збудовано Олександрійську площу та встановлено пам'ятник небесному покровителю Харкова священномученику Олександру.

Навпроти Олександрійського храму відкрито Олександрійський сквер, розташований на проспекті Фрунзе, між проспектом Косіора і проспектом Московським. Збудований на місці старого радянського скверу. До реконструкції у сквері знаходився пам’ятник першому трактору. У 1931 році з конвеєра ХТЗ зійшов перший трактор СХТЗ МАТИ 15/30. Через велику масу трактор залишав на полі глибокі борозди, що було вкрай погано для сільськогосподарських робіт. Через це трактор було знято з виробництва, замість цього почали випускати трактори на гусеничному ходу. Саме модель трактора СХТЗ МАТИ 15/30, тільки без внутрішнього начиння, було встановлено як пам’ятник. З реставрацією скверу та храму пам’ятник вирішили перенести на територію заводу ХТЗ.[1]

Також Орджонікідзевський район має свій стадіон. У минулому стадіон заводу «Електроважмаш» збудований у 1972 році. У 2005 році на його базі було організовано ДЮСШ «Восток». У школі діти мають можливість безкоштовно займатися в п’яти секціях: футбол, бокс, художня гімнастика, шашки, естетична гімнастика. Територія ДЮСШ «Восток» займає майже 10 га.

ХТЗ будувався як район з повністю автономною інфраструктурою: заводи, відділені зеленою зоною від жилого сектору. Будувалося так, щоб всім, хто працює на місцевих заводах, було комфортно працювати та відпочивати. Кінотеатр, ресторани, їдальні, ринок, будинки культури, палац одруження, палац піонерів, будинок побуту, кулінарія, перукарні, бані, стадіони. Усе було розташовано в певному порядку. Соцмістечко – єдине ціле.

Ты мне стал путеводной звездою
В царстве зноя, ветров, холодов,
Мой завод. – Мы сроднились с тобою
В созидательном беге годов.


Опоясанный зеленью парков,
Выдаёшь трактора на поля;
И гордится тобой город Харьков,
И – семья трудовая моя.

«Гімн ХТЗ», Николай Купин


Список використаної літератури:

1.Харківський тракторний завод імені Серго Орджонікідзе. (Сторінками історії). – Х.: Прапор, 2008. – 260 с.

2. Харків: Архітектура, пам’ятники. Фотоальбом / Фото Б.О. Мінделя та ін.; Авт. тексту: А.О. Горшков, В.Т. Семенов, О.О. Тіц. – К.: Мистецтво, 1986. – 207 с.

3. Можейко І.Ю. Сто знаменитих харків’ян. – Х.: Фактор, 2004. – 172 с.

4. Плотичер Е.А. Слово о родном городе / Евгений Анатольевич Плотичер. – Харьков: Золотые страницы, 2009. – 200 с.

5. Кеворкян К.Э. Первая столица / Худож. – оформитель А.С. Юхтман. – 3-е изд. – Харьков: Фолио, 2002. – 282 с.

6. Дьяченко Н.Т. Улицы и площади Харькова / Н.Т. Дьяченко. – Х.: Прапор, 1977. – 272 с.

7. http://streets-kharkiv.info/stati-o-kharkove



Зі спогадів старожилів району:

Герасименко Юрія Георгійовича (сусіда учениці 5-Б класу Резуненко Еріки.)

«… Я сам принимал участие в субботниках и воскресниках, мы рыли котлованы под новые дома, подносили кирпичи, садили деревья.»

«… В Харькове до революции – ни в центре, ни в дымных рабочих предместьях – зелени почти не было, лишь в крохотных дворишках зеленели кое-где у белых хаток традиционные украинские вишни.»

«… Детская память цепка. Я прекрасно помню, как сели мы с отцом и матерью в трамвай, как долго он мчался, казалось мне, бескрайней степью и как, выйдя из вагона, я внезапно попал в удивительный мир… Здесь на пр. Орджоникидзе назначали свидания, влюблялись молодые парни и девушки. Шепот влюбленных, первые их признания заглушали трели соловьев, которые гнездились в парке им. В.В. Маяковского. Проспект вливается в парке, а за ним огромный, как город, завод – сад…»
Чебукіної Ади Костянтинівни (прабабусі Храмцової Карини)

«… Мы приехали и поселились на улице Франтишека Крала дом 35, в 60-х годах, когда застройка района шла полным ходом. На этом месте был пустырь, дома начали строить по распоряжению Хрущова для того, чтобы расселить людей из браков и обеспечить военнослужащих, вышедших в отставку, жильем. Одним из первых и был построен наш дом, тогда же была построена школа № 70. Люди вселялись в новые дома и обживались; засаживая дворы и скверы молодыми саженцами. Так наш район прозвали «зеленым». Каким он и по сегодняшний день остается.»




поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Календарно-тематичне планування з історії 5 9 класи
Всесвітня історія. Історія України. Бандровський О. Г., Власов В. С., Видавництво: Генеза, – 2014

Я погоджуюся з цими словами
Тому основним напрямком моєї педагогічної діяльності є: «Активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках географії»

Є програма «Інтегрований курс («Всесвітня історія. Історія України»,...
«Історія України (Вступ до історії) (К.: Видавничий дім «Освіта», 2013). Загальноосвітні навчальні заклади, які працюватимуть за...

Навчальна програма для загальноосвітніх навчальних закладів Історія України. Всесвітня історія
Оскільки пропедевтичний курс історії є самостійним курсом І не пов'язаний структурно з курсами історії, що вивчають з 6-го класу,...

Навчальна програма для загальноосвітніх навчальних закладів Історія України. Всесвітня історія
Узгодження тем обох курсів здійснюється вчителем під час календарного планування таким чином, щоб процеси, явища І події вітчизняної...

Навчальна програма для загальноосвітніх навчальних закладів Історія України. Всесвітня історія
Узгодження тем обох курсів здійснюється вчителем під час календарного планування таким чином, щоб процеси, явища І події вітчизняної...

Про мій Харків – моїм учням
Мета: розповісти учням про історію та сучасність міста Харкова; виховати шанобливе ставлення до рідного міста; розвиток патріотичних...

О. К. Мелещенко Історія журналістики Великобританії
Мелещенко О. К. Історія журналістики Великобританії: Конспект лекцій / Київський ун-т ім. Тараса Шевченка; Ін-т журналістики. – К.:...

Рекомендаційний список літератури із циклу
Країни Азії. Сучасність: рек список літератури із циклу «Країни І народи». – Вип. 15

Лекції
Комплект методичного забезпечення з курсу «Історія української культури» І. Структура залікових кредитів дисципліни



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




g.ocvita.com.ua
Головна сторінка