Пошук по сайту

Географія  лекції  Курсова робота  Рефераты  

Коректура - Курсова робота

Курсова робота





Сторінка3/6
1   2   3   4   5   6

Коректура


Коректура – це процес приведення копії повідомлення до відповідності з його оригіналом. Процеси коректури і редагування у видавничому процесі часто переплітаються і їх часто сплутують. Завдання коректора: звіряння тексту набору з текстом оригіналу; виправлення орфографічних і пунктуаційних помилок, пропущених при зчитуванні і вичитуванні; видалення порушень технічних правил набору і верстки. Залежність процесу коректури від технології видавничого процесу (класичного і комп’ютерного).

Різновиди коректури: за контролем інформації: повна (контроль ідентичності основної і службової інформації) і часткова (контроль ідентичності лише основної інформації), за суб’єктом виконання: видавнича (авторська, редакторська, коректорська), типографська. Звіряння – це різновид коректури, що передбачає перевірку коректорських виправлень у звірочних аркушах. Види звіряння: порядкове, наскрізне, внутрішнє. Методи коректури: з підчитувачем, без підчитувача, паралельна коректура.

Коректурні знаки – це спеціально утворена для видавничої справи і прийнята на державному рівні множина знаків, що використовується для фіксації місця розташування помилок і завдання методу їх виправлення. Види коректурних знаків: знаки для текстової частини оригіналу, знаки для ілюстраційної частини оригіналу. Різновиди знаків для текстової частини: заміни, вставлення, видалення, переставлення, виправлення пробільних елементів, виправлення шрифтових виділень, виправлення технічного набору тексту, відміни зробленого виправлення. Різновиди знаків для ілюстраційної частини оригіналу: зміни насиченості кольору на заданий відсоток; зміни негативу на позитив і навпаки, зміни контрастності, вирівнювання нечітких контурів, видалення окремих деталей ілюстрації, повернення ілюстрації або її деталей на вказаний кут, перетворення прямого зображення на дзеркальне і навпаки, зміни розмірів ілюстрації чи її деталей, внесення змін по всій ілюстрації. Існують загальні правила застосування коректурних знаків: поле, на яке виносять коректурні знаки; виправлення при пропуску тексту, що перевищує три рядки набору; оформлення вставлень, що перевищують рядок набору; порядок розташування на полі коректурних знаків (при виносі тільки на праве поле, при виносі на обидва поля); направлення прапорця коректурного знаку; повторення однакових знаків для виправлення різних помилок; використання “віжків”; перекреслення тексту, що потребує видалення.

Література: 1 (С. 142–144), 2 (С. 64–65, 177–183, 299, 347, 372), 3 (С. 108–109), 4 (С. 326–338), 5 (С. 120–121, 264–267, 400–405), 6 (С. 160–167), 7 (С. 108–115), 8 (С. 226–230).

1.Іванченко Р.Г. Літературне редагування. – К.: Вища школа, 1983. – 368 с.

2.Мильчин А.Э. Издательский словарь-справочник. – М.: Юристъ, 1998. –415 с.

3.Накорякова К.М. Редактирование материалов массовой информации. –М.:

Изд. Моск. Ун-та, 1982. –216 с.

  1. Партико З. В. Загальне редагування: нормативні основи. – Львів: Афіша, 2001. – 416 с.

  2. .Сикорский Н. М. Теория и практика редактирования. – М.: Высшая школа, 1980. – 328 с.

  3. Григораш Д. С. Теорія і практика редагування газети. – Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1966. – 168 с.

  4. Сурикова Т. И. Язык журналистики 97: Обзор направлений исследования // Вестник Московского университета. Серия 10. Журналистика. – 1999. –  № 1. – С. 93–98.

  5. Яцимірська М. Культура мовлення – актуальна проблема нашого часу //Українська журналістика: формування сучасного обличчя. –Л., 1993. С. 88-93.

Методика і технологія правки

Правка – це практична реалізація висновків редакторського аналізу, що передбачає внесення змін до тексту. Основні завдання правки: усунення огріхів, виявлених під час редакторського аналізу і не виправлених під час авторського доопрацювання; досягнення виразності і ясності формулювань; перевірка фактичного матеріалу; усунення хиб структури, мови і стилю; ідейне збагачення твору. Основні правила виправлення тексту: доречність, одноступеневість, зрозумілість, компактність.

Різновиди правки такі: за ступенем і характером змін у тексті (правка-скорочення, правка-обробка (правка-доопрацювання), правка-переробка, правка-вичитування), за суб’єктом виконання (авторська, редакторська, коректорська). Правка-скорочення – це спосіб досягнення стислості викладу без втрат для змісту. Чинники, що викликають правку-скорочення: нестача місця на шпальті, недоліки літературної форми твору, перевищення договірного обсягу матеріалу, невідповідність матеріалу його жанру, причини кон’юнктурного характеру. Типологія скорочень: скорочення змістових блоків, внутрішньотекстові. Способи правки-скорочення: посилання, умовні скорочення, абревіатури, скорочення абзаців, використання шрифтів дрібнішого кеглю.

Правка-обробка (правка-доопрацювання) на сьогодні найбільш поширений різновид редакторської роботи. Розмаїття операцій правки-обробки: скорочення, дописування, усунення логічних помилок і композиційних недоліків, удосконалення мовностилістичних засобів, зміна заголовків тощо.

Правка-переробка виступає як різновид творчості, що передбачає кардинальну зміну первісного авторського варіанту тексту. Причини правки-переробки: погане стилістичне оформлення матеріалу, жанр не відповідає темі, надмірна кількість логічних помилок, тема не розкрита. Редактори, як правило, обережні в застосуванні правки-переробки

Правка-вичитування – це читання тексту “наскрізь”. Різновиди правки-вичитування: редакторська, коректорська. Загальна методика вичитування включає аспекти попередньої роботи над рукописом: з’ясування незрозумілих літер, цифр і знаків, повторюваних знаків, що потребують одноманітного оформлення, особливостей орфографії та пунктуації, авторського стилю і манери викладу. Методичні прийоми вичитування: одночасність сприйняття змісту тексту і типових повторюваних операцій; вертикальний контроль (контроль за відхиленнями в оформленні однотипних елементів); двоступеневе вичитування.

Компенсаційна коректурна правка – це спосіб збереження необхідного обсягу тексту. Види компенсаційної правки: правка при вставленні додаткового тексту, правка при видаленні тексту або незаповнених місць полоси. Основні прийоми компенсації при вставленні додаткового тексту: видалення тексту, без якого можна обійтися; зменшення до мінімуму міжслівних пробілів; зменшення міжлітерних просвітів під час фотонабору; вгонка коротких кінцевих рядків (її різновиди); об’єднання двох або декількох абзаців (за умови, що кількість знаків у кінцевих рядках менша, ніж місткість рядка даного формату); видалення міжрядкових пробілів шляхом заміни кількох заголовків врозріз тексту заголовками у підбір з текстом.

Основні прийоми компенсації при видаленні тексту або незаповнених місць полоси: вставлення нового тексту замість видаленого (коли видалення призводить до необхідності набирати багато рядків); збільшення міжслівних пробілів до гранично припустимого розміру у виправленому і сусідньому (сусідніх) рядків; вигонка повних кінцевих рядків, коли через видалення або технічні умови кількість рядків на полосі менша за норму; розподіл абзацу на декілька; виведення частини тексту у виноску; введення додаткового ступеня рубрикації.   

Література: 1 (С. 59–61), 2 (С. 5–21), 3 (С. 17, 34, 59, 87, 169, 179, 299, 372), 4 (С. 102–107), 5 (С. 338–343), 6 (С. 44–71), 7 (С. 156–160, 240–256). 

  1. Капелюшний А. О. Стилістика і редагування. – Львів: ПАІС, 2002. – 576 с.

  2. Литературное редактирование / И. К. Гужова, Р. А. Молибоженко, К. М. Накорякова,    Т. И. Сурикова. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 2000. – 160 с.

  3. Мильчин А. Э. Издательский словарь-справочник. – М.: Юристъ, 1998. – 415 с.

  4. Накорякова К. М. Редактирование материалов массовой информации. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982. – 216 с.

  5. Памятная книга редактора. – М.: Книга, 1998. – 415 с.

  6. Работа над словом. Язык, стиль и литературное редактирование газеты / Под ред.             А. З. Окорокова, 2-е изд., доп. – М.: Политиздат., 1971. – 181 с.

  7. Григораш Д. С. Теорія і практика редагування газети. – Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1966. – 168 с.



Робота редактора з фактологічним матеріалом



Факт у структурі журналістського тексту виступає як відображення у свідомості дійсності різного рівня узагальнення і предметного змісту. Якісні характеристики фактів: правдивість, типовість, соціально-політична значимість, ідейність, точність, доречність. Існують певні обмеження на обсяг фактажу. Факти класифікуються: за функцією (вхідні, деталізуючі, вихідні, посилкові); за джерелом використання (авторські, факти-цитати). Види деталізуючих фактів: аргументативні та ілюстративні.

Фактологічний матеріал це – сукупність опорних елементів тексту – поняттєвих і предметних відносин. Завдання редактора при роботі з фактологічним матеріалом: з’ясування якості фактологічного матеріалу, встановлення правильності і точності відомостей.

Логіка тематичного відбору фактів, залежить від редакційного (виробничого) і комунікативного завдань. Порушення логіки відбору фактів: надмірність інформації, змішування соціально важливих фактів з випадковими, замовчування фактів.

Способи перевірки точності і достовірності фактологічного матеріалу. Для цього проводиться перевірка джерел фактів і фактів за джерелами: звіряння з авторитетним джерелом, офіційне підтвердження. Внутрішньотекстова перевірка така: конкретизація; співвіднесення фактів (фактів у тексті і фактів, добре відомих редактору; фактів у тексті, пов’язаних за змістом; повторюваних фактів; фактів, пов’язаних з посиланнями); підрахунки; перебудова низки фактів за іншим принципом; зіставлення даних із закономірністю іх зміни; осмислення термінів; прийоми, що застерігають від недоліків прискореного читання; комбінація прийомів перевірки. Причини фактичної неточності і недостовірності тексту, робота редактора з фактичними помилками повідомлення.

Література: 1 (130–133), 2 (С. 76–90),4 (167, 184–212), 5 (С. 47–85).  

1.Капелюшний А. О. Стилістика і редагування. – Львів: ПАІС, 2002. – 576 с.

3.Мильчин А. Э. Методика редактирования текста. – М.: Книга, 1980. – 320 с.

4.Мучник Б. С. Основы стилистики и редактирования. – Ростов н / Д: Феникс, 1997. – 478 с.

5.Памятная книга редактора. – М.: Книга, 1998. – 415 с.

Особливості роботи редактора з темою матеріалу

Існує розмаїття визначень теми твору. Текстологічний погляд такий: тема як відображення у творі актуального факту дійсності, що є основою змісту твору. Діяльнісний погляд: тема як система фактів, вибір яких зумовлений сферою потреб і мотивів автора і читача, метою висловлювання і сприймання, мовною ситуацією. Психологічний погляд: тема як понятійна система, що формується на етапі виникнення задуму автора чи розуміння твору. Формальний погляд: тема як денотатна система і структура твору, де вибір кожної мовної одиниці семантично зумовлений.

Класифікація тем: за ступенем важливості (початкова, похідна, вихідна), за кількісним виявом (основна, побічна), за суб’єктом виділення з твору (авторська, читацька). Типологія похідних тем: категоріально-понятійні, побічно-асоціативні. Різновиди категоріально-понятійної теми: макротема і підтема (субтема). Різновиди побічно-асоціативної теми: суміжні, ланцюгові, паралельні.

Тематичне відхилення – це наслідок побічної асоціації читача. Різновиди тематичних відхилень: контрольовані, неконтрольовані, експліцитні (явні), неекспліцитні. Неконтрольовані тематичні відхилення є основою неоднорідних тематичних структур.

Тематична організація твору є: однотемна і багатотемна. Існують тематично однорідна (тематично цілісна) і тематично неоднорідна (тематично розірвана) структури твору. Тематично аморфна структура є різновид тематично неоднорідної текстової структури. Зв’язки в тематично однорідній структурі: основний, субтематичний, макротематичний. Зв’язки в тематично неоднорідній структурі: асоціативний формальний, асоціативний змістовий. Різновиди асоціативно-змістового зв’язку: ситуативний, предикативний.

Література: 1 (С. 169–175, 186–187, 209–215), 2 (С. 190–198).

1.Литературное редактирование / И. К. Гужова, Р. А. Молибоженко, К. М. Накорякова,    Т. И. Сурикова. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 2000. – 160 с.

2.Різун В. В. Літературне редагування. – К.: Либідь, 1996. – С. 169–175, 186–187, 209–215.

Логічні засади редагування



Сутність логічного аналізу тексту. Вимоги логіки щодо побудови тексту: точність, визначеність, обґрунтованість, несуперечливість. Операціями логічного аналізу тексту є: уявний поділ тексту на частини, дослідження зв’язків між ними. Логічний аналіз тексту завжди має певну складність.

Основні закони правильного мислення – це закони: тотожності, виключеного третього, суперечності, достатньої підстави Характеристики закону суперечності: контактно-виразні, контактно-імпліцитні, дистантно-виразні, дистантно-імпліцитні.

Завдання редактора в оцінці твору з логічного погляду: усвідомлення логічних зв’язків у тексті, перевірка правильності логічних зв’язків. Прийоми виявлення логічних зв’язків: виокремлення слів або розділових знаків, що передають характер логічних зв’язків; зіставлення суджень чи понять, логічний зв’язок між якими вербально або пунктуаційно не виражено. Прийоми перевірки правильності логічних зв’язків: чітке виокремлення суджень і згортання їх до простіших; відновлення пропущених ланок; зіставлення логічно пов’язаних ланок; зіставлення суджень про один предмет упродовж одного твору; зіставлення логічно однорідних членів з узагальнюваним словом і між собою; зіставлення конкретизувальних фактів з узагальнюваним положенням; зіставлення частин у визначеннях; зіставлення підстави і наслідку; зіставлення тези і аргументації.

Література: 1 (С. 36–38), 2 (С. 21–28), 3 (С. 120–125, 219–255), 42.

1.Капелюшний А. О. Стилістика і редагування. – Львів: ПАІС, 2002. – 576 с.

2.Литературное редактирование / И. К. Гужова, Р. А. Молибоженко, К. М. Накорякова,    Т. И. Сурикова. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 2000. – 160 с.

3.Мильчин А. Э. Методика редактирования текста. – М.: Книга, 1980. – 320 с.

4.Свинцов В. И. Смысловой анализ и обработка текста, 2-е изд., перераб. – М.: Книга, 1979. – 272 с.
1   2   3   4   5   6

Схожі:

Курсова робота з дисципліни: «Міжнародна економіка» на тему: «Зовнішньоекономічні...
Розділ ІІІ. Перспективи розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України та країн єс 10

Урок засвоєння нових знань І вмінь Методи та прийоми: розповідь,...
Мета: поглибити та систематизувати знання учнів, які вони отримали з попередніх курсів, про корисні копалини

Курсова підготовка. Вчитель географії Романова М. М., проблема «Компетентнісний...
Навчально-виховне об'єднання №25 Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, природничо-математичний ліцей

Тема: Папоро ті. Папорть в повір’ях І легендах
Методи І методичніприйоми: дослідницький; інтерактивні ("мікрофон", робота в парах), словесні (розповідь, бесіда, розповідь з елементамибесіди);...

Програма фахового випробування для вступу на навчання за освітньо-кваліфікаційним...
«Соціальна робота» розроблено відповідно до програм навчальних фундаментальних та фахових дисциплін молодшого спеціаліста циклової...

Тема уроку: Сполучені Штати Америки: господарство, зовнішньоекономічна...
Тема уроку: Сполучені Штати Америки: господарство, зовнішньоекономічна діяльність, регіональні особливості. Практична робота № Порівняльна...

Урок та тести на тему: «Бібліотечно-бібліографічні засоби пошуку...
Тема: Бібліотечно-бібліографічні засоби пошуку літератури. Робота із словниками, довідниками, енциклопедичною літературою

5 клас Предмет
Практична робота № Нанесення на контурну карту адміністративних одиниць України

Контрольна робота № Пряма І непряма мова. Цитата як спосіб передачі...
Тема: Контрольна робота № Пряма І непряма мова. Цитата як спосіб передачі чужого мовлення. Діалог. Контрольне читання мовчки

Контрольна робота з географії
Розташуйте послідовно регіони світи за середньорічним приростом населення, починаючи від найбільшого



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




g.ocvita.com.ua
Головна сторінка