Пошук по сайту

Географія  лекції  Курсова робота  Рефераты  

Видавничі норми редагування - Курсова робота

Курсова робота





Сторінка2/6
1   2   3   4   5   6

Видавничі норми редагування


Видавничі норми виступають як контроль форми подання різноманітних компонентів повідомлення. Види видавничих норм: норми для основного простого тексту, для основного складного тексту, для ілюстрацій, для апарату видання.

Характеристика норм для основного простого тексту - це норми редагування чисел і знаків: кількісні числівники, порядкові числівники, числівники у складних іменниках і прикметниках, знаки в тексті. Норми редагування дат і часу дня – це правила датування фактів, форма написання дат і періодів, позначення часу дня.

Норми редагування переліків – це рекомендоване вживання різних видів переліків і позначень їхніх елементів; принцип уніфікованого позначення елементів переліку; форма тексту, що передує переліку; розділові знаки у фразі з переліком; рекомендоване вживання великої літери.

Норми редагування скорочень – види скорочень, основні вимоги до скорочень слів і словосполучень; правила графічних скорочень слів, вживання загальноприйнятих графічних скорочень, спеціальні й індивідуальні графічні скорочення; правила написання ініціальних абревіатур, вживання ініціальних абревіатур; складноскорочені слова; скорочення змішаної форми.

Норми редагування посилань – це загальні вимоги до редакційного оформлення посилань на елементи видання, особливості посилань на окремі елементи видання. 

Норми редагування цитат – це загальні правила цитування; вживання лапок; абзаци при цитуванні; велика і мала літери на початку цитати; трикрапка; примітки при цитатах; розділові знаки у фразі з цитатою. Цитати “без лапок” - це тенденція сучасного стилю журналістських творів.

Редактор повинен знати норми редагування чужомовних текстів у повідомленні.

Характеристика норм для основного складного тексту – це необхідно знати норми редагування таблиць: структуру таблиці, види таблиць, вимоги до подання головки, боковика і прографки таблиці. Загальні норми редагування формул.

Характеристика норм редагування ілюстрацій – це особливості ілюстрацій як об’єкта редагування: редактору необхідно знати види, жанри і типи ілюстрацій. Розрізняють типи видань за співвідношенням кількості ілюстраційного і текстового матеріалу. Редактор повинен враховувати вимоги до подання підписів до ілюстрацій: підписи до художньо-образних, документальних, науково-технічних ілюстрацій, до репродукцій творів; пунктуаційне і графічне оформлення підпису. Вимоги до подання нумерації ілюстрацій - це знати види нумерацій, форму номерів ілюстрацій, які ілюстрації можуть бути ненумеровані, як проводиться нумерація оригіналів ілюстрацій і службові позначки на них.

Література: 1 (С. 386–390), 2 (С. 3–267), 3 (С. 7–91, 108–126, 130–152, 361–363),4 (С. 76–77, 263–297), 5 (С. 94–95).

1. Капелюшний А. О. Стилістика і редагування. – Львів: ПАІС, 2002. – С. 59–61.

2. Литературное редактирование / И. К. Гужова, Р. А. Молибоженко, К. М. Накорякова,    Т. И. Сурикова. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 2000. – С. 5–21.

3. Мильчин А. Э. Издательский словарь-справочник. – М.: Юристъ, 1998. – С. 17, 34, 59, 87, 169, 179, 299, 372.

4. Памятная книга редактора. – М.: Книга, 1998. – С. 338–343.

5. Сикорский Н. М. Теория и практика редактирования. – М.: Высшая школа, 1980. –         С. 156–160, 240–256.

Методи літературного редагування


Метод редагування – це послідовність процедур, що дає змогу відшукувати в окремих компонентах повідомлення відхилення від норм та виправляти їх. Різновиди методів: методи контролю, методи виправлення.

Класифікація методів контролю: параметричні, спискові, шаблонні, структурні, аналітичні, когнітивні, положеннєві, компаративні, спеціальні.

Послідовність операцій контролю – це умова ефективної роботи редактора. Вимоги до послідовності операцій контролю: мінімізація ступеня редагованості повідомлення, усунення можливості повторного виправлення фрагментів тексту.

Класифікація методів виправлення. Існує розмаїття класифікацій методів виправлення. Типологія виправлень з позицій варіантності означає однозначні, неоднозначні, багатозначні виправлення. Сучасна класифікація методів виправлення повідомлень така: формалізовані (переставлення, видалення, заміна, вставлення, спеціальні виправлення), неформалізовані (творчі) (скорочення, опрацювання, перероблення).

Література: 1 (С. 184–207), 2 (С. 338–343), 3 (С. 103–120).

  1. Литературное редактирование / И. К. Гужова, Р. А. Молибоженко, К. М. Накорякова,    Т. И. Сурикова. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 2000. – 160 с.

  2. Різун В. В. Літературне редагування. – К.: Либідь, 1996. – С. 169–175, 186–187, 209–215.

  3. Сикорский Н. М. Теория и практика редактирования. – М.: Высшая школа, 1980. –         С. 190–198.


Текст – головний елемент з яким працює редактор. Крім параграфів, пунктів у тексті виділяються абзаци. Тут треба стежити, щоб кожен абзац розпочинав нову думку чи мікротему.
Поділ тексту на абзаци має велике практичне значення. Це допомагає осмислити прочитане і підготуватися до сприйняття іншої підтеми.
Абзаци не повинні бути великими. Нормативним можна вважати абзац з трьох чи п’яти речень. Для сприйняття краще, якщо ці речення будуть різні: найкоротші – на початку і в кінці. Абзаци теж вимагають чергування залежно від розмірів. Наприклад, у виробничих документах, де звертається увага на кожну операцію чи деталь, абзаци використовуються для виділення однорідних членів чи сурядних речень в окремі мікротексти. Тут доречні абзаци з одного – двох речень.
Найзручніші для сприйняття речення з трьох, п’яти, семи і найбільше – з дев’яти слів.
Щодо словосполучень, то слід пам’ятати, що в будь-якому діловому тексті варто використовувати звичні стандартизовані форми. Це прискорює складання і сприйняття документа.
ГРАМАТИЧНА ФОРМА ПРИ РЕДАГУВАНННІ ТЕКСТІВ.
При редагуванні текстів виникають труднощі не лише в доборі потрібних слів, а й у виборі відповідної граматичної форми. Найчастіше виникає сумнів щодо використання роду іменників, коли це стосується назви осіб за професією.
Наприклад: учитель —учителька, касир —касирка, лаборант —лаборантка, лікар —лікарка, фізик —фізичка, працівник —працівниця, викладач —викладачка.
Офіційні назви посад, професій— іменники чоловічого роду, тому в текстах слід вживати саме їх. Залежні слова від найменування професій узгоджуються у формі чоловічого роду.
Наприклад: старший викладач Світлана Дмитрівна; касир управління Марія Семенівна; лаборант інституту Оксана Вікторівна; науковий співробітник Ольга Семенівнва; головний прокурор Лідія 1ванівна Шевченко.

Коли ж після таких сполук на позначення жіночого роду стоїть дієслово, то воно узгоджується з прізвищем і вживається у формі жіночого роду.

Наприклад: Старший викладач Г.І. Гаєвська відповідала на наші запитання. Головний лікар Л. 1.Ткаченко наголосила на цих рядках наказу директора.
У ділових тексах не вживають узгодження типу: наша голова наказала, старша інженер поїхала, головна лікар порадила тощо.

Не рекомендується називати осіб за місцем проживання та їх професією типу: сельчани, городяни, заводчани, дистанційними, поштарі, вживаються: мешканці села, мешканці міста, робітники заводу, службовці станції, працівники пошти.
Досить часто в тексах замість множини зустрічається однина.
Наприклад: Полтавські фермери зібрали великий урожай цукрового буряку, соняшнику, картоплі.

Іноді в текстах іменники, що означають речовину {вода, олія, сіль, нафта, вино тощо), набувають форм множини.

Наприклад: На цьому підприємстві можна придбати сухі вина, мінеральні води, технічні мастила.
Чимало помилок у вживанні давального відмінка іменників. Так, іменники чоловічого роду мають переважно закінчення -у, хоча останнім часом надається перевага закінченню -ові, -еві: редакторові , ректорові, директорові.
Багато помилок припадає і на вживання родового відмінка однини іменників чоловічого роду, де одні закінчуються на –а, -я (документа), інші на –у, -ю (протоколу, принципу, факту). У випадках сумніву , слід заглянути до словника.
Щодо вживання прикметників, то тут можуть виникнути труднощі у використанні ступенів порівняння, оскільки в частіше вживані аналітичні форми. Наприклад: повний, більш повний, найбільш повний; вичерпний, більш вичерпний, найбільш вичерпний.

ВСТАВНІ СЛОВА І СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ
Слова і словосполучення, введені в речення з метою внесення в нього того чи іншого пояснення або надання йому різних модальних значень, називаються вставними. Вони не пов’язані з членами речення способами узгодження, керування чи прилягання, але за смислом поєднані з реченням. Тому виключення вставних слів і словосполучень із речення змінює його зміст, але не порушує синтаксичної будови.

Вставні слова і словосполучення часто використовуються у діловому мовленні, при складанні ділових паперів, ними розпочинаються речення, абзаци. Але рекомендується вживати їх обмежено.

За своїм визначенням вставні слова і словосполучення діляться на три групи:
1. Вставні слова і словосполучення, що вказують на ставлення автора до висловленої ним думки. Вони можуть означати ступінь впевненості або невпевненості в повідомленні.
Наприклад: звичайно, напевно, безумовно, на жаль, на щастя, як на зло, може, можливо, мабуть, безперечно, безсумнівно, власне кажучи, зрозуміло, без сумніву, видно, очевидно, припустимо, відома річ, немає сумніву, сказати правду, як-не-як, так би мовити, видимо, либонь та ін.
2. Вставні слова і словосполучення, що вказують на те, кому належить
висловлена думка (самому авторові чи комусь іншому).
Наприклад: по-моєму, по-нашому, по-вашому, кажуть, мовляв, на мій погляд, на мою думку, на думку (такого чи таких), за словами (такого чи таких) тощо.
3. Вставні слова і словосполучення, що вказують на зв’язок висловлюваного з контекстом. До них належать: отже, наприклад, значить, виходить, до речі, нарешті, навпаки, проте, загалом, справді, між іншим, словом, по-перше, по-друге, кінець кінцем, мало цього та ін.
Вставні слова і словосполучення в писемному мовленні виділяються комами, в усному паузами.
Література:

1. “Сучасне українське діловодство” Теренович К. А.
2. Головащук С.І. Українське літературне слововживання: Слов.-довід. – К.: Вища шк., 1995. –319с./
Окрім того, літературному редакторові замало бути лише базою даних. Він повинен уміти свої знання творчо використовувати та постійно їх оновлювати.

Літературний редактор повинен мати відчуття мови та стилю. Ця якість взагалі не піддається алгоритмізації чи автоматизації. І нарешті, літературний редактор повинен сам бути добрим комунікатором — людиною, що може донести до сприймача (у даному разі це читач) ідею чи послання. Тому, поза всякими сумнівами, праця доброго літературного редактора є творчою діяльністю принаймні наближеною до мистецтва.

1   2   3   4   5   6

Схожі:

Курсова робота з дисципліни: «Міжнародна економіка» на тему: «Зовнішньоекономічні...
Розділ ІІІ. Перспективи розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України та країн єс 10

Урок засвоєння нових знань І вмінь Методи та прийоми: розповідь,...
Мета: поглибити та систематизувати знання учнів, які вони отримали з попередніх курсів, про корисні копалини

Курсова підготовка. Вчитель географії Романова М. М., проблема «Компетентнісний...
Навчально-виховне об'єднання №25 Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, природничо-математичний ліцей

Тема: Папоро ті. Папорть в повір’ях І легендах
Методи І методичніприйоми: дослідницький; інтерактивні ("мікрофон", робота в парах), словесні (розповідь, бесіда, розповідь з елементамибесіди);...

Програма фахового випробування для вступу на навчання за освітньо-кваліфікаційним...
«Соціальна робота» розроблено відповідно до програм навчальних фундаментальних та фахових дисциплін молодшого спеціаліста циклової...

Тема уроку: Сполучені Штати Америки: господарство, зовнішньоекономічна...
Тема уроку: Сполучені Штати Америки: господарство, зовнішньоекономічна діяльність, регіональні особливості. Практична робота № Порівняльна...

Урок та тести на тему: «Бібліотечно-бібліографічні засоби пошуку...
Тема: Бібліотечно-бібліографічні засоби пошуку літератури. Робота із словниками, довідниками, енциклопедичною літературою

5 клас Предмет
Практична робота № Нанесення на контурну карту адміністративних одиниць України

Контрольна робота № Пряма І непряма мова. Цитата як спосіб передачі...
Тема: Контрольна робота № Пряма І непряма мова. Цитата як спосіб передачі чужого мовлення. Діалог. Контрольне читання мовчки

Контрольна робота з географії
Розташуйте послідовно регіони світи за середньорічним приростом населення, починаючи від найбільшого



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




g.ocvita.com.ua
Головна сторінка