Пошук по сайту

Географія  лекції  Курсова робота  Рефераты  

Анкета смт. Гребінки Історична довідка Походження назви села Нарис-опис «смт. Гребінки перлина Васильківщини»

Анкета смт. Гребінки Історична довідка Походження назви села Нарис-опис «смт. Гребінки перлина Васильківщини»







Відділ освіти Васильківської міської ради

Васильківська загальноосвітня школа I-III ступенів № 6

Матеріали

міського етапу Всеукраїнської історико-географічної

експедиції

Історія міст і сіл”

на тему: “Гребінки – перлина Васильківщини

Виконавці: Пагор Ю.Б., Бєглова А.О.,

учениці 10-го класу

Васильківської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 6

Керівник: Горулько Л.І. – вчитель історії

Васильківської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 6

2014

Зміст

  1. Вступ …………………………………………………………………….…….3

  2. Анкета учасників експедиції………………………………………………….4

  3. Герб Гребінок…………………………………………………………………..5

  4. Мапа Васильківського району………………………………………………..6

  5. Анкета смт. Гребінки………………………………………………………….7

  6. Історична довідка……………………………………………………………...8

  7. Походження назви села……………………………………………………….9

  8. Нарис-опис «смт. Гребінки – перлина Васильківщини»………………….10

7.1. Шлях крізь віки…………………………………………………….........10

7.2. Під владою іноземних держав………………………………………….11

7.3. Буремні роки……………………………………………………………..12

7.4. Голод……………………………………………………………………...14

7.5. Війна……………………………………………………………………...15

7.6. Соціально-культурний розвиток……………………………………….18

8. Висновок ………………………………………………………………………21

9. Список використаної літератури……………………………………………..22

10. Додатки……………………………………………………………………….23

ВСТУП

Гімн селища Гребінки


Слова Вадима Крищенка, музика Леоніда Нечипорука

Є селище ошатне і красиве

На благодатній Київській землі.

Тут люди здавна сіяли й косили

І піднімали козаки шаблі.

Тут гребінці маленькі і великі

Майстри робили, щоб роздати всім.

Тому й назвали селище Гребінки.

Тут корінь наш і серця рідний дім.

Приспів:

Гребінки, Гребінки, Гребінки –

Хай музика чується в слові.

Тут люди завзяті,

До дружньої праці готові.

Гребінки, Гребінки, Гребінки

Широких ланів перегони

І спомин, і мрія –

Як храму високого дзвони.

Чекаємо до рідної оселі

Ми вас на свято, друзі-земляки.

Хай будуть очі у людей веселі,

Хай втома не торкається руки.

Завод і школа, й зорі яснолиці

Хай про забуте нагадають вам,

Щоб рідній хаті низько поклониться

Й матусиним вкраїнським рушникам.

Приспів

Анкета

(дані про авторів)

1. Прізвище, ім’я, по-батькові: Пагор Юлія Борисівна,

Бєглова Альона Олександрівна,

учениці 10-го класу.
2. Навчальний заклад: Васильківська загальноосвітня школа

I-III ступенів № 6.
3. Місто, область: м. Васильків, Київська обл.

4. Контактний телефон: (04571) 26682 –

Васильківська ЗОШ І-ІІІ ступенів № 6.
5. Керівник: Горулько Лінаїда Іванівна – вчитель історії

Васильківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 6.

Герб Гребінок



смт. Гребінки
Київська область Васильківський район




Селище міського типу Гребінки розташоване на автомагістралі

Київ-Одеса в 17-ти км на північ від міста Біла Церква,

відстань до Києва – 60 км.

Анкета смт. Гребінки

  1. Повна назва: смт. Гребінки Васильківського району Київської області.

  2. Місцезнаходження, адміністративне підпорядкування:

Гребінки – смт. у Васильківському районі Київської області,

центр сільської Ради;

розташоване за 25 км від районного центру – Василькова і за 60 км від Києва;

найближчі залізничні станції – Устимівка, Васильків-1, Біла Церква.

3. Тип: існуючий.

4. Інші відомості:

Населення Гребінок становить 6 993 особи

Щільність населення – 517 осіб/кв.км.

Висота над рівнем моря: 178 м.

Територія: 13.52 кв.км. ( див. додаток 1)

Річка, озеро (море): р. Протока.

Рік заснування: 1612 р.

День селища: 14 жовтня.

Історична довідка

Колишня назва -  Гребенники.

Історична дата утворення -  1612 рік.

Селище Гребінки було засноване на початку XVII століття, коли з метою заселення земель Білоцерківського староства, які дуже часто спустошували татари (1612, 1615, 1617, 1626 рр.) жителям надавалися так звані «слободи» — звільнення від податків протягом 10-15 років. Таким поселенням на важливому торговельному шляху з Києва до Польщі, Угорщини, Чехії, Волощини та на місцеві ярмарки до Таращі, Умані, Богуслава і стали Гребінки. В історичних документах поселення зустрічається під назвою Гребенники, Угребенники. Південна частина звалася Саливінками, і в документах згадується разом з Гребінками як один населений пункт.

Походження назви села

Існує кілька легенд про назву селища.

Перша з них стверджує, що в центрі Поросся

на берегах середньої течії р. Протока з прадавніх часів жили люди. На місці злиття невеличкої р. Рутка та Протоки утворюється кут, який і облюбували перші поселенці Гребінок. Вигідна в оборонному значенні територія, а також родючі землі давали змогу їм вести осілий спосіб життя. Північна частина селища мала вигляд пагорбів, так званих гребенів, тому перші назви селища значаться як Гребенники.

Інша версія назви Гребінок зводиться до легенди, яка збереглася з давніх часів, про те, що гребінківці були майстрами виготовлення гребінців, гребінок. Саме від цього й отримало селище назву Гребінки



Шлях крізь віки

Земля, на якій сьогодні живе, трудиться, бореться з незгодами і веселиться наше рідне селище Гребінки, з прадавніх часів називається Пороссям. Ім’я цій землі дала річка Рось. У центральній частині Поросся наші предки і заснували Гребінки.

Красива природа і родючі землі дуже приваблювали перших поселенців цієї чудової землі, бо вона знаходилася у вигідному для оборони місці. Річка Протока (в літописах згадується під назвою Великий Рут) та її притока, яка перетинає селище і бере свій початок у межах села Вінницькі Стави (в літописах згадується під назвою Малий Рутець), на місці свого злиття утворюють такий собі кут і могли служити оборонними рубежами перших поселенців. Саме в утвореному річками куті і народилися перші Гребінки.

Археологічні дослідження Гребінок показали, що люди жили в них значно раніше. Декілька років тому археологи дослідили тут ранньослов’янське поселення черняхівської культури, що виникло на початку І тисячоліття нашої ери. Знайдені предмети праці та побуту, залишки жител і навіть язичеського храму, дозволяють стверджувати те, що наші предки жили тут давно.

Село Гребінки, згідно історичних джерел, засноване в XVII столітті і знаходиться по лівій стороні р. Протока і безіменного джерела, що тече від Вінницьких Ставів на протязі декількох верст.

Якщо ж говорити про XVII століття, то мова йде про інтенсивне заселення цього краю людьми. Адже жити тут було не дуже безпечно. Кожного разу на ці місця робили спустошливі набіги татари і тим, хто виявляв мужність оселитися тут, давалися певні “слободи” – вони на 10-15 років звільнялися від сплати податків.

Поселення Гребінки було розташоване в дуже вигідному місці. Адже через нього йшов торговий шлях з Києва в такі країни як Польща, Чехія, Угорщина, а також на ярмарки до Таращі, Умані та Богуслава. Це була також і поштова дорога між Києвом та Білою Церквою, а в Гребінках знаходилася поштова станція і декілька великих заїжджих дворів. В селі раз на два тижні проводилися торги, куди з’їжджалися жителі навколишніх сіл. Південна частина села називалася Саливонками і в історичних джерелах згадується як один населений пункт разом з Гребінками. В 1622 році Гребінками і Саливонками володіли польські шляхтичі Чернієвські.

Під владою іноземних держав
Гребінківці приймали активну участь у Визвольній війні українського народу проти Речі Посполитої 1648-1657 рр. і продовжували її навіть тоді, коли за “Вічним миром” їм треба було залишитися у її складі.

У селі знаходилась поштова станція та декілька заїжджих дворів. Один раз на два тижні збиралися великі ярмарки. У селі проводили свої служби одна православна церква, польський костьол та єврейська синагога.

Польські магнати жорстоко експлуатували місцевих жителів. Так, у 1768 році з 86 дворів стягувався податок в розмірі 1935 золотих і 18 грошей. Але люди не мовчали, піднімалися на боротьбу і в 1768 році з радістю зустріли повстанські загони М. Швачки, вбивши при цьому 5 шляхтичів. Ще гірше стало жити гребінчанам тоді, коли польскі королі віддали ці землі у власність графів Браницьких. Останні володіння Гребінками і тоді, коли в результаті другого поділу Польщі вони відійшли до складу Росії.

У другій половині XIX століття Гребінки стали центром волості, до складу якої входило 10 сіл і одна ферма (села: Гребінки, Ксаверівка, Пинчуки, Саливінки, Лосятин, Соколівка, Глушки, Піщана, Храпачі, Скребиші і ферма Великі Черниші).

У волості навчали дітей: одна двокласна приходська школа, сім церковно-приходських шкіл і дві школи грамоти.

В економічному житті Гребінок після реформи 1861 року важливу роль відігравав цукровий завод, побудований 1873 року. В 1881 році він згорів, але через два роки Марія Браницька збудувала новий, продуктивністю 127 тисяч пудів цукру-піску за сезон. У 1900 році на заводі уже працювало 720 робітників, з них 250 місцевих жителів, решта - з Могилівської, Чернігівської та інших губерній. Графам Браницьким належав цегельний завод, на якому працювали 12 робітників, а також два водяні млини, більше 10 вітряків, олійниця, кілька кузень.

Побудувавши в Гребінках цукровий завод, Граф Браницький щонайменше думав про робітників. Завод у сезон варіння цукру (він тривав 4-5 місяців) працював у дві зміни. Кожна зміна тривала по 12 годин. Двічі на добу о 12 годині дня і о 12 годині ночі - сильний гудок сповіщав про початок роботи нової зміни. Відпочинок на сніданок і підвечірок тривав усього 30 хвилин. Робітники тільки і встигали, що проковтнути свою бідняцьку їжу, не відходячи від робочих місць.
Буремні роки
Під час революції 1905-1907 років часто горіли будівлі й скирти хліба поміщиків Браницьких, Бесідовського, Яворського. Селяни, як писав у донесеннях справник, намагалися «вижити» поміщиків. Вони відкрито виявляли незадоволення існуючим ладом. Поліція організувала негласний нагляд за селянами, завела на кількох жителів Гребінок справи за образливі вислови на адресу царя.

Напередодні Першої світової війни в Гребінках із 607 господарств двоє були безземельні, 65 – мали менше однієї десятини землі, 288 – від однієї десятини до трьох, 58 – від трьох до чотирьох. З усіх цих 413 господарств тільки 33 мали коней. 40 господарств володіли 10 й більше десятинами землі. Частина малоземельних і безземельних селян працювали на цукровому заводі.

Відгомін революційних подій, що пройшли в Російській імперії і в Києві зокрема, не залишив байдужими жителів Гребінок. У селі неодноразово проходили стихійні мітинги, учасники яких палко підтримували Центральну Раду і її Універсали.

Згодом серед жителів села почав поширюватися більшо­вицький вплив. Все частіше в Гребінках почали з’являтися більшовицькі пропагандисти, які, виконуючи настанови свого вождя Леніна, обіцяли гребінківцям великі вигоди в разі взяття влади більшовиками.

В березні 1917 року до Гребінок прибув один з керівників Київського комітету РСДРП Влас Чубар. Зустрівшись з Кирилом Здоренком, він почав організовувати сільський мітинг. Наступного дня, після приїзду Власа Чубаря, на площі біля волосної управи ще зранку почали збиратися люди. Невдовзі від воріт цукрового заводу під марші духового оркестру з революційними гаслами та червоними прапорами до волосної управи рушила колона робітників заводу. На мітинг прибуло багато людей майже з усіх навколишніх сіл.

Мітинг кипів. Люди вимагали прогнати посадовців з волосної управи та сільського староства, що тут же було і зроблено. Волею учасників мітингу волосним старшиною було обрано гребінківця Корнієнка Омеляна Федоровича, а волосним писарем обрали гребінківця Шадуру Прохора Трохимовича. Для підтримки порядку в селі було поставлено першого міліціонера. Ним став Поштаренко Талимон. Старостою Гребінок обрали Головатого Меркурія. Під вечір мітинг затих. Учасники мітингу вишикувавшись у колону, під звуки маршу духового оркестру рушили вулицями Гребінок. Таке дійство відбувалося до пізнього вечора. Так пройшов перший день більшовицької революції в Гребінках.

У січні 1918 року в селі було встановлено Радянську владу. Але вона довго не протрималася. Головну свою увагу волревком приділяв постачанню продовольством і фуражем частин Червоної Армії.

Дуже часто в Гребінках влада переходила то до Центральної Ради, то до більшовиків, то до німців, то до Директорії, то до білополяків. Так, у серпні 1918 року, вибивши німців, село зайняли вояки Симона Петлюри, а вже у грудні 1919 року війська Червоної Армії під командуванням Муравйова, вибивши петлюрівців, окупували Гребінки. Відновили свою роботу органи Радянської влади. Гребінківський волосний ревком очолив житель Гребінок А.Г. Сидоренко, а сільський ревком очолив О.Ф. Корнієнко.

В селі розпочалася мобілізація чоловіків до Червоної Армії. Багато гребінківців відзначились у боях за Радянську владу. Так, гребінківець Таран Г.І. в боях на Туркестанському фронті був у числі найперших нагороджений орденом Червоного Прапора.

Але серед гребінківців також немало було людей, які протистояли більшовикам і боролися за незалежну і самостійну Україну. В межах Гребінківської волості восени 1920 року діяв загін повстанців у 200-250 чоловік.

У серпні 1920 року в Гребінках було створено комітет незаможних селян, головою якого був обраний бідняк К.І. Корнієнко. Наприкінці листопада 1920 року в комнезамі налічувалося уже 50 членів. Робота комнезаму особливо пожвавішала після першого з’їзду комнезамів Київської губернії, що відбувся 10 грудня 1920 року. Від гребінківських незаможників делегатом з’їзду був К.З. Капітоненко, завдяки діяльності комнезаму в Гребінках у 1922 році було організовано кооперативне товариство «Енергія», через два роки воно об’єднувало 150 чоловік. Почало активно працювати й сільськогосподарське кредитне товариство, якому держава виділила в кредит чотири вагони сільськогосподарського реманенту.

Голод

Голод початку 20-х років виявився надзвичайно руйнівним не тільки через об’єктивні причини, а й внаслідок відповідної політики центрального більшовицького уряду.

Страждали від голоду і жителі Гребінок. Частина селян їла, за висловом одного незаможника, «картоплю з картоплею». Люди жили так бідно, що не мали змоги купити для сім’ї ні одягу, ні взуття. Тому нерідко багато сімей у селі мали одну пару чобіт на всіх. А дітей у холодну пору року батьки просто не випускали з хати на двір.

У 1928 році почався шалений наступ на сільського господаря. Уже в 1929 році зусиллями партійних активістів села було створено чотири колгоспи (ім. Шевченка, «Червоне сяйво», «До кращої долі» та «Міць»). Останні три колгоспи в 1933 році були перейменовані в «Комунар», ім. Димитрова, «Червоний партизан».

Більшість тих, хто вступав до колгоспу, були бідняки, тобто ті, хто найменше ризикував. Для прискорення процессу колективізації в село прибували посланці райкому партії та комсомольські активісти. Одним з таких партійних посланців, що прибули в Гребінки, був колишній комуніст Розенберг, який згодом став головою колгоспу імені Шевченка. Він дуже завзято втілював у життя намічені партією політичні лінії щодо об’єднання селян у колективні господарства. За спогадами очевидців, наших сільчан, будь-якого вмовляння до вступу не було, просто активісти йшли на шантаж, залякували або просто застосовували репресії до людей. Тож колективізація в Гребінках проходила під тиском сили і досить швидко.

Кожна гребінківська родина потерпіла від голоду 1932-1933 рр. Люди ходили по селу як тіні, їли траву, кору дерев, здохлих тварин. У Гребінках встановлено випадок людоїдства. Кожного дня дві підводи їздили вулицями села і збирали померлих від голоду, їх потім звозили на сільський цвинтар і закопували в братських могилах. У 1932-1933 рр. у Гребінках від голоду померло близько тисячі чоловік.
Війна

19 липня 1941 року німецькі війська окупували Гребінки. Окупанти встановили режим жорстокого терору і насильства. У перші дні окупації фашисти розстріляли радянських активістів, які з різних причин залишилися в селі: народного суддю А.Т. Вар’янського, секретаря редакції районної газети «Прапор Леніна» І.О. Приходька, учасника боротьби за встановлення Радянської влади О.З. Волошина, кадрового робітника цукрового заводу Ю.Л. Черненка, директора заготконтори І.В. Антонюка, голову колгоспу ім. Шевченка Клима Гусленка.

25 серпня 1941 року фашисти зібрали 37 жителів села єврейської національності і закрили в сараї цукрового заводу. Наступного дня стариків і жінок розстріляли, а дітей закопали живими.

За період тимчасової окупації гітлерівці закатували або розстріляли 84 жителів села, а 420 юнаків і дівчат відправили до Німеччини на каторгу.

Гребінківці не хотіли коритися фашистам. Ризикуючи власним життям, багато з них переховували радянських солдатів, які опинилися в німецькому оточенні, та допомагали партизанам. Так, гребінківець Яценко Іван Іванович разом із своїми синами переніс з місця недавнього бою до своєї хати 22 поранених радянських прикордонників і переховував від німців до їхнього одужання. Потім усі вони перейшли лінію фронту і продовжували битись з ворогом, захищаючи Київ. Багатьох радянських воїнів врятували від фашистів Любченко Михайло, Ярова Соня, Кириленко Соня та інші.

На цукрозаводі та Гребінківській МТС діяли підпільні організації, які очолювали Т.О. Копитін та Ф.М. Тромса. Підпільники цукрового заводу розповсюджували листівки, проводили диверсії на заводі, під’їзних коліях, збирали зброю та заготовляли медикаменти. Членами штабу підпільної організації, що діяла на цукровому заводі, були мед-фельдшер Гребінківської лікарні Н.В. Грушевець та шофер Саливінківського бурякорадгоспу І.С. Омельченко.

У липні 1943 року Гребінківська підпільна організація налічувала 40 чоловік. Вона мала на озброєнні 9 гвинтівок, 2 обрізи, 45 гранат і 600 патронів. Було сформовано парти­занський загін у складі 30 чоловік, який почав свої перші бойові дії в Мотовилівському лісі. А в ніч з 12 на 13 липня 1943 року партизани вчинили напад на німецьку жандармерію і поліцію в Гребінках, захопили багато трофеїв, які двома автомашинами вивезли на свою базу в Мотовилівському лісі.

Наближалися дні визволення. До Гребінок доносився гуркіт радянських гармат. Через Гребінки потяглися відступаючі частини німецької армії, гребінківці з нетерпінням чекали свого визволення.

6 листопада 1943 року Радянська Армія визволила місто Васильків. Бої з фашистами точилися недалеко від села.

А рано-вранці 31 грудня 1943 року вже точилися бої за визволення Гребінок. З боку станції Устимівка та на північній околиці села люди, що перебували у сховищах, почули звуки українських народних пісень. Минув страх, і люди побігли на вулиці. З поцілунками і сльозами на очах гребінківці зустрічали своїх визволителів. Хлібом і парним молоком люди пригощали радянських воїнів. Новий 1944 рік жителі Гребінок зустрічали визволеними від фашистського іга.

Радянська Армія не дала змоги фашистам повністю знищити село і його жителів. Але шкоди було завдано фашистами великої. Вони зруйнували цукрозавод, МТС, середню школу, районну лікарню, будинок райвиконкому, склади, спалили 13 житлових будинків. Збитки, що їх завдали гітлерівці цукровому заводу, становили близько 5 млн. крб., а МТС - 1,4 млн. крб.

Відразу після визволення села всі чоловіки призовного віку були мобілізовані до армії.

Тягар відбудови села ліг переважно на плечі жінок, стариків, підлітків та покалічених війною солдатів. Серйозні труднощі довелося подолати під час відбудови цукрового заводу. Завдяки наполегливій праці працівників заводу, постійній допомозі районного керівництва і Укрцукротресту вже в 1944-1945 господарському році завод дав державі 1875 центнерів цукру, а в наступному році - 28 тисяч центнерів. У 1950-1951 роках виробництво цукру досягло довоєнного рівня.

Соціально-культурний розвиток смт. Гребінки

У Гребінках у 1988 році було створено Товариство української мови ім. Т.Г. Шевченка, яке стало першою у Васильківському районі організацією поза партійним контролем.

Член Товариства Ольга Гаврилюк організувала селищний самодіяльний хор, який на своїх концертах співав українські народні та патріотичні пісні і став провідником української культури не лише у Гребінках, а й у всьому Васильківському районі. Згодом хору було присвоєно звання «народного».

У 1989 році в селищі було створено Гребінківський осередок Народного Руху України, головою якого став учитель Гребінківської середньої школи Леонід Ковальчук. Рухівці у своїх листівках розповідали жителям як Гребінок, так і всьому Васильківському району про злочинні діяння комуністичної партії щодо українського народу протягом всього періоду Радянської влади.

Селище поступово розвивалося. Було проведено реконструкцію та капітальний ремонт великої кількості доріг селища та їх освітлення, організовано та проведено роботи з декоративного накриття джерел водопостачання, збудовано нові зупинки на діючих автобусних маршрутах, реконструйовано пішохідний міст через р. Протока, проведено роботи з добудови середньої школи, будівництва молочної кухні, лікарні. За кошти Гребінківського заводу «Цукрпроммеханізація» збудовано нову поліклініку, проведено добудову хірургічного корпусу лікарні, споруджено нову артезіанську свердловину, яка забезпечила якісною питною водою центральну частину селища. Проведена приватизація призвела до певних втрат у соціально-культурному розвитку селища. Разом з тим, у селищі побудовано новий Свято-Покровський храм, який став окрасою селища.( див. додаток 7)

Сьогодні трудові колективи таких підприємств, як ВАТ «Саливонківський цукровий завод» (див.додаток 8), ПАТ «Гребінківський машинобудівний завод», СТОВ «Гребінківське» мають славу одних із найкращих в Україні. З’явилися нові підприємства – ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Еталон», ТОВ «Арай Україна ЛТД», ТОВ «Мить» та інші приватні та фермерські господарства.

Зусиллями Гребінківської селищної ради (голова Н.С. Збаращенко) (див. додаток 4) у селищі почали працювати філії районного відділу соціального забез­печення, відділ працевлаштування, відділ архітектури, селищна нотаріальна контора. У Гребінках діє селищне радіомовлення.

З 2000 року в селищі на базі реконструйованої споруди Гребінківської восьмирічної школи функціонує Гребінківська районна гімназія. На базі реконструйованого дитсадка ВАТ «Агропрогрес» працює районний Дитячий будинок «Горобинка» для дітей – сиріт, позбавлених батьківського піклування.

До переліку навчальних закладів належать Гребінківська ЗОШ І-ІІІ ступенів (див. додаток 5), Васильківський районний ЦДЮТ, міжшкільний НВК трудового навчання та професійної орієнтації учнів «Гребінківський», Гребінківська ДШМ. З бюджету селищної ради фінансується два дитячі заклади – ДНЗ «Казочка» та ДНЗ «Дзвіночок».

Останніми роками проведено газифікацію нових житлових масивів селища Гребінки. Після відмови адміністрації цукрового заводу проводити централізоване теплопостачання, біля будівель соціально-культурного призначення центральної частини селища збудовано шість модульних котелень та проведено капітальну реконструкцію електропостачання житлового фонду.

Традиційно на високому рівні проводиться благоустрій Гребінок, яке є постійним учасником щорічного Всеукраїнського конкурсу «Населений пункт найкращого благоустрою і підтримки громадського порядку» .

У сучасному селищі працює нотаріальна контора, відділення міліції, професійна пожежна частина ППЧ – 20, працюють магазини, кіоски, кафе, ринок, перукарні. Налагоджено побутове обслуговування: ремонт взуття та одягу, надання ритуальних послуг.

Проведено реконструкцію меморіалу загиблим у роки Великої Вітчизняної війни односельчанам, меморіалу жертвам Голодомору 1932-1933 рр., Братської могили воїнів, які загинули під час оборони та визволення селища від німецько-фашистських загарбників (див. додатки 9,10).

Щороку відзначають мешканці День селища, а в 2012 році відсвяткували 400-літній ювілей (див. додаток 3).
Сьогодні Україна розбудовує свою незалежну державу, чітко тримає контроль над своєю долею, вибирає сама для себе економічних партнерів. І ніхто ніколи не сміє відібрати в неї незалежність. Разом з усім народом жителі Гребінок переживають усі негаразди – економічні й політичні. Але працюють і з надією дивляться в завтрашній день!

Висновок

Ми тут зросли, нам тут співали

Розмріяні ліси й поля;

Ми тут жили і тут вмирали.

Це наша батьківська земля.

П.Карманський

У кожного з нас є своя маленька батьківщина. Для мене – це вічно юні Гребінки. Селище, в якому я народилася, де пройшло моє дитинство. Місце, де народилася моя люба ненька, де ще й сьогодні живуть мої дідусь і бабуся, де пускали коріння мої прадіди та працювали для розвитку селища. Мій прадід воював, мав багато нагород, не був байдужий до долі своєї як малої, так і великої Батьківщини, - про що ви дізналися з нашого проекту.

На цій землі живуть співучі й веселі, мудрі й роботящі люди. Мене приваблює краса рідних місць. Хоч немає в нас степів безкраїх, але є чудові поля, що влітку колосяться буйними хвилями хлібів і зеленими килимами буряків; є сади вишневі і парки…

Усе мені до болю близьке і рідне, бо це – моя земля. Саме тому я вирішила працювати над цим проектом. В процесі роботи я познайомилася з багатьма людьми, які не байдужі до історії та сучасного розвитку свого селища. Серед них є краєзнавець, житель селища Гребінки – Таран Микола Полікарпович.

Минуло багато років. Наше селище продовжує свій поступальний розвиток вперед та процвітає. Я з батьками дуже часто відвідую його.

М.Стельмах писав:

Краю мій зелений, вічная дорога,

Та безсмертник в полі, в небесах гроза, -

Припаду я серцем до твого порога,

Як твоя кровинка, як твоя сльоза…

Рідний край – найпрекрасніше місце на землі, тепер я ще більше в цьому переконалася.

Список використаної літератури

  1. Бейліс В.Л. Апостоли віри. Васильків і васильківці. – К. Хрещатик., 1997 р.

2. Бейліс В.Л. Минуле Васильківщини очима сучасників. – Васильків, 1994 р.

3. Бейліс В.Л. На землі Васильківській. – К. Молодь, 1992 р.

4. Історія міст і сіл УРСР. Київська обл. – К., 1971 р.

5. Жуковський А., Субтельний О. Нарис історії України.

Видавництво Наукового товариства ім. Т.Шевченка, 1993 р.

6. Матеріали періодичної преси минулих років.

Додатки

Додаток 1

Гребінки – перлина Васильківщини”



Сучасний вигляд смт. Гребінки

Додаток 2



Річка Протока – місце виникнення першого поселення

Додаток 3



Святкування 400-річчя заснування смт. Гребінок

Додаток 4



Селищна рада – сучасний вигляд

Додаток 5



Гребінківська ЗОШ І-ІІІ ступенів

Додаток 6



Стара будівля церкви у селі Гребінки. Освячена 1986 року митрополитом київським Філаретом.

Додаток 7



Свято-Покровська церква у селі Гребінки, УПЦ МП, освячена 2001 року митрополитом Володимиром (Сабоданом).

Додаток 8



Саливінківський цукровий завод

Додаток 9



Проведено реконструкцію меморіалу загиблим у роки Великої Вітчизняної війни односельчанам, меморіалу жертвам Голодомору 1932-1933 рр. та Братської могили воїнів, які загинули під час оборони і визволення селища від німецько-фашистських загарбників.

Додаток 10


День Перемоги





Гребінківець Таран Г.І. в боях на Туркестанському фронті був у числі найперших нагороджений орденом Червоного Прапора.

Таран П. І. – був учасником Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр., нагороджений медаллю «За відвагу», є одним із родичів учасниці цього проекту.



поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Китай
Спеціалізована загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням іноземних мов смт Залізці

Географічне положення, природні умови І ресурси Тернопільської області. 9 клас
Спеціалізована загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів з поглибленими вивченням іноземних мов смт. Залізці

План роботи методиста рмк кузнєцової Т. А. на 2012- 2013 навчальний рік смт. Магдалинівка
Завдання сучасної освіти щодо формування творчої, соціально активної, інтелектуально розвиненої особистості вимагали від педагогів...

Походження назви «Україна»
Карта Східної Європи італійця Вінченцо-Марія Коронеллі (1690). Правобержжя І лівобережжя з Києвом позначені як vkraine ou pays des...

Походження назви "україна"
У грецькій мові відповідний термін "лоґос" позначає як слово, так І розум, І боготворця. Цей містичний аспект слова дає змогу здійснити...

План-конспект практичного заняття з історії України в 5 класі «Які...
Дослідити історичні назви об’єктів рідного села,поповнити знання учнів про його історію. Удосконалювати навички роботи з історичною...

Пояснювальна записка
Написання індивідуальних назв: міфологічних істот І божеств, дійових осіб у літературних творах. Назви найвищих державних та міжнародних...

Анкета об’єкту

Урок №79 Тема. Написання слів іншомовного походження. Букви и, І. Словник іншомовних слів
Навчальна: навчити правопису слів іншомовного походження; ознайомити зі словником іншомовних слів

Тема: «Слово про похід Ігорів» перлина культури Київської Русі
...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




g.ocvita.com.ua
Головна сторінка